інтенціональність

Метою статті є критичне дослідження аргументів Роджера Скрутона щодо неможливості визнання фотографії мистецтвом через її механічний характер. Філософ стверджує, що фотографія є лише репродукцією реальності, яка не містить творчої інтенціональності, характерної для традиційних мистецьких форм, як-от живопис чи театр. У роботі здійснено аналіз поглядів дослідника у контексті сучасних філософських дискусій про природу мистецтва та фотографії. Методологія дослідження передбачає порівняльний аналіз ідей Р. Скрутона, а також філософів Стенлі Кавела, Кендала Волтона і Жана Бодріяра.

 Розглянуто зміст монографії британського науковця й філософа, професора Лондонського королівського коледжу та університету Нью-Йорка, колишнього викладача кембридзького університету, Д. Папіно. Автор аналізує теорії чуттєвого сприйняття і досвіду, пояснює переваги та недоліки кожної з них, зокрема теорій наївного реалізму і репрезентаціоналізму.

У статті про диво автор коротко розглядає історію філософії дива, в якій диво постає  як прояв значення буття та істини в явленості даного світу. Автор також з’ясовує етимологію слова «диво» й доходить висновку, що диво пов’язане з дієсловом дивитися, здатністю людини сприймати нове та небачене у старому та побаченому. Автор виділяє такі тлумачення дива, як гносеологічно-епістемологічне, онтологічне та теологічне.