інститут адвокатури

Особливості правового статусу адвоката в умовах становлення громадського суспільства

Дослідження природи категорії «правовий статус адвоката» показало те, що вона є однією із найбільш фундаментальних й водночас однією із найбільш складних категорій в правознавчій науці. Це пояснюється тим, що, з одного боку, ця категорія отримала широку сферу використання як в юридичній теорії, так і в практичній площині, а з іншого – у сучасній юридичній науці не існує єдиного (універсального) підходу щодо розуміння її сутності.

Теоретико-методологічні основи дослідження моральних засад інституту адвокатури

У статті сутність адвокатської етики визначується певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра повинна здійснюватися безперервно й належному професійному рівні.

Роль адвокатури у механізмі захисту прав і свобод людини

Проаналізовано роль інституту української адвокатури у механізмі захисту прав і
свобод людини та громадянина. Зосереджено увагу на тому, що сучасна складова
характеристики вітчизняного інституту адвокатури безпосередньо пов’язана зі зміною
вектора не тільки у сфері вдосконалення судової системи, але і як самостійного
інституту громадянського суспільства, що формується в Україні. Визначено юридичну
природу інституту адвокатури як правозахисної організації та її місце в системі захисту

Незалежність як домінанта адвокатського самоврядування

Ґрунтовно досліджено незалежність як домінанту адвокатського самоврядування. Актуалізується питання про місце та роль адвокатури у державі та суспільстві, ви- світлено сутнісну характеристику цього правозахисного інституту. Виокремлено струк- турні елементи, за допомогою яких забезпечується незалежність адвокатської діяльності. Проаналізовано проблеми реалізації принципу незалежності адвоката під час виконання його професійних обов’язків.

Адвокатологія як науково-теоретична основа розвитку адвoкатського самоврядування

У контексті адаптації національного законодавства до міжнародних норм права
адвокатура виконує роль своєрідного індикатора істинності практичної реалізації
законодавчих ініціатив. Появу нового терміна щодо визначення напряму наукових
досліджень з проблематики адвокатури слід сприймати похвально, оскільки відтоді
дефініції “адвокатологія” та “адвокатська діяльність” аналізуються як еквівалентні,
тотожні. Дискусійне тлумачення термінології адвокатології як у наукових розвідках, так