У статті сутність адвокатської етики визначується певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра повинна здійснюватися безперервно й належному професійному рівні. Адвокат, не може займати позицію, яка викриває його клієнта (обвинуваченого, підсудного, підозрюваного), або спростовують доводи довірителя щодо відстоювання його цивільно-правових інтересів тощо; б) добросовісним застосовуванням для успішного досягнення цієї мети всіх передбачених у законодавстві модусів (способів, засобів), що дозволяють й зобов’язують надавати кваліфіковану правничу допомогу своєму клієнту; в) високими морально-психологічними й професійно-правовими властивостями, котрими повинний (обов’язаний) обладувати кожен адвокат. У статті висновується, що адвокатура виступає інститутом громадянського суспільства, котрий, передусім, покликаний на професіональних основах забезпечувати/гарантувати захист прав, свобод й інтересів фізичних/юридичних осіб. Будучи однією з визначальних складових правозахисної системи, інститут адвокатури посідає у ній виняткове місце. Позаяк, першочерговим завданням цього інституту є забезпечення/гарантування прав людини й громадянина модусом надання їм професіональної правничої допомоги. Здійснено ґрунтовний аналіз проблеми моральних принципів діяльності інституту адвокатури в радянському та пострадянському, передусім вітчизняному, науково-правому дискурсі, й відзначено, що у правовій науці означене питання як самостійний предмет загальнотеоретичних досліджень активізувалося лише наприкінці 1960-х рр. Водночас, проблема моральних засад, передусім колізій та дилем, професійної діяльності адвокатської спільноти, як окрема наукова проблема фахово не вивчалася, як нам вбачається, це було зумовлено тодішніми ідеологічними кліше, що панували у всіх сферах суспільного буття.
1.Bakaianova N. M. (2005). Etychni pryntsypy advokatury v Ukraini. [Ethical principles of advocacy in Ukraine]. Odesa: Yurydychna literatura. 152 p. 2. Zynatullyn T. Z. (1999). Эtycheskye osnovы uholovno–protsessualnoi deiatelnosty advokata–zashchytnyka [Ethical bases of criminal-procedural activity of the lawyer-defender]: dys. kand. yuryd. nauk: 12.00.09. Yzhevsk. 134 p. 3.Bandurka O. M., Skaun O. F. (2002). Yurydychna deontolohiia. [Legal deontology]. Kh.: Vyd–vo NUVS. 336 p. 4.Barshchevskyi M. Yu. (2000). Advokatskaia эtyka. [Lawyer ethics]. 2-e yzd. yspr. M.: Profobrazovanye. 312 p. 5.Ivantsova A.V. (2010). Orhanizatsiini formy diialnosti advokatury [Organizational forms of advocacy]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. yuryd. nauk: 12.00.10 «sudoustrii; prokuratura ta advokatura». Kh.. 20 p. 6.Zavalnyi M. V. (2017). Advokatura v systemi nederzhavnykh subiektiv pravovokhorony Ukrainy. [Advocacy in the system of non-state law enforcement entities of Ukraine.]. Forum prava. № 3. P. 47–52. 7.Vaskovskyi E. V. Orhanyzatsyia advokaturы. [Organization of the Bar]. Sankt-Peterburh: N.K. Martыnov. 396 p. 8. Hlovatskyi I. Yu. (2003). Diialnist advokata-zakhysnyka u kryminalnomu protsesi.[Activities of a defense lawyer in criminal proceedings]. K.: Atika. 352 p. 9.Husariev S. D., Tykhomyrov O. D. (2000). Yurydychna deontolohiia (osnovy yurydychnoi diialnosti: teoretychni i deontolohichni aspekty): nauk.-metod. posib.[Legal deontology (basics of legal activity: theoretical and deontological aspects): scientific method. way.] Kyiv: Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav Ukrainy. 376 p. 10.Azarov D. N. (2009). Formyrovanye professyonalnыkh эtycheskykh pravyl y dystsyplynarnoi otvetstvennosty advokata [Formation of professional ethical rules and disciplinary responsibility of the lawyer]: dys. kand. yur. nauk: 12.00.11. Moskva. 204 p. 11. Halohanov A. P., Trunov Y. L. (2003). O Kodekse professyonalnoi эtyky advokata. [About the Code of Professional Ethics for Lawyers]. Advokat. № 3. P. 13–22.