Представлено варіативний ряд значень поняття “руїна”. На перший план виноситься розгляд замку в стані руїни як пам’ятки історії та акцентується на важливості збереження цього типу об’єктів власне в стані руїни, пояснюючи це концепцією “місць пам’яті”, розглядаючи замки-руїни як монументи-релікти та осмислюючи їх значення в літературі та фольклорі.
Розглянуто дії радянського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях у другій половині ХХ ст. щодо збереження і використання пам’яток архітектури регіону. Звернено увагу на стан збереження пам’яток архітектури, переданих владою в користування закладам охорони здоров’я
На підставі спадщини українських філософів 30-х років ХІХ — 50-х років ХХ ст. уперше розкрито особливості контактувань складових елементів назви статті під час аналізу ідеї Бога і системи Його наймень у зв’язках з ідеєю істинності й повноти (між)релігійних комунікацій**. Утверджено тезу про неминучу гармонізацію раціонального та ірраціонального, якщо настають сприятливі історичні обставини. У комплексі названих процесів осмислюється «музеєзація» буття.
Висвітлено актуальну проблему — з’ясування потенціалу історичного музею у подоланні конфлікту історичної пам’яті, що дестабілізує сучасне українське суспільство та перешкоджає його інтеграції та консолідації. Враховуючи те, що минуле й надалі є предметом політичних маніпуляцій та засобом суспільної дезінтеграції в Україні, суспільне порозуміння та примирення щодо суперечливих і вразливих сторінок історичної пам’яті є важливим завданням історичного музею.
На прикладі пересувної банерної виставки «Репресована церква» до 25-ліття легалізації Української Греко- Католицької Церкви розкрито особливості виставково-експозиційної роботи Львівського музею історії релігії. Проаналізовано вплив виставкової діяльності музею на спроби сприяння міжконфесійного порозуміння та формування окремих аспектів історичної пам’яті.