соціальний захист

У статті досліджуються адміністративно-правові засади формування та ведення державних реєстрів у системі соціального захисту України. Проаналізовано норма­тивно-правову базу, що регламентує їх функціонування, зокрема Конституцію України, профільні закони та підзаконні акти. Розглянуто ключові інформаційні ресурси Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг; Реєстр отримувачів житлових субсидій; Реєстр осіб, які мають право на пільги; Банк даних осіб з інвалідністю; систему обліку внутрішньо переміщених осіб тощо.

У статті розглядаються проблеми правового регулювання публічних фінансів в Україні. Метою статті є аналіз зазначених питань на прикладі фінансування соціаль­ного захисту військовослужбовців. Із використанням аналізу, синтезу, порівняльно-пра­вового, тлумачення, статистичного та інших методів виявлено прогалини законо­давства, зокрема Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей”. Запропоновано уточнити визначення поняття “соціальний захист військовослужбовців” (стаття 1) із зазначенням ролі фінансового забезпечення.

Досліджено окремі питання, що стосуються соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні, через призму безпекових та економічних аспектів, які є головними для цієї категорії осіб. Підкреслено, що питання міграційних процесів упродовж усіх років незалежності України були доволі гострими для нашої держави. Проблематика правового статусу осіб, які поверталися в державу з тери торій республік пострадянського простору, змінювалась проблематикою біженців, депортованих наро дів, нелегальною та трудовою міграцією, а з 2014 р.

У сучасному правовому полі Україна стикається з безпрецедентними викликами, які вимагають специфічних підходів до соціального захисту груп населення, що є найбільш вразливими в умовах воєнного стану. В цій статті розглядаються ключові аспекти правової та соціальної допомоги трьом головним категоріям: переселенцям та біженцям, інвалідам війни та учасникам бойових дій, а також сім’ям загиблих у бойових діях. Переселенці та біженці зазнають численних правових та соціальних викликів, починаючи від простих перешкод в отриманні соціальних послуг і закінчуючи проблемами у доступі до ринку праці.

Розглянуто сутність соціальних послуг як основного інструмента системи соціального захисту населення в Україні. Представлено класифікацію соціальних послуг за ознаками спрямованості, типу, місця і терміну надання. Запропоновано доповнити імперативну класифікацію видами соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб їхніх реципієнтів. Визначено функції соціальних послуг у системі соціального захисту населення України.

Здійснено структурування соціальних послуг не лише за видами, а й за напрямами адресування: послуги в сфері освіти, науки; послуги у соціально-побутовій сфері; послуги у медичній та лікувально-оздоровчій сфері; послуги у сфері особистісної соціальної та професійної адаптації. Вивчено функціональний аспект надання соціальних послуг.

Визначено особливості регулювання права осіб похилого віку на соціальний захист
на міжнародно-правовому рівні, охарактеризовано основні міжнародно-правові акти у
цій сфері. Серед міжнародно-правових актів, які мають значення для соціального
захисту осіб похилого віку, названо такі: загальна Декларація прав людини,
Європейська соціальна хартія, Міжнародний план дій з проблем старіння, прийнятий
Першою всесвітньою асамблеєю з проблем старіння у 1982 р., Принципи ООН стосовно