виправлення

У статті розкриваються поняття та правова природа інституту звільнення від покарання та його відбування покарання, оскільки цей інститут тісно пов’язаний як з метою покарання так і з завданнями кримінальної відповідальності загалом.

Вітчизняна кримінально-правова політика орієнтована на створення та забезпечення ефективного функціонування системи заходів правового впливу на протиправну поведінку людини. Основним кримінально-правовим наслідком у цих відносинах постає кримінальна відповідальність, а найпоширенішою формою її втілення залишається покарання.

Реформування кримінально-виконавчої системи поставили перед Україною зав- дання визначення пріоритетних умов і засобів соціальної адаптації осіб, які були звільнені з місць позбавлення волі.
У статті розглядається соціально-правова природа процесу соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
Розглянуто проблеми соціальної адаптації зі звільненими з місць позбавлення або обмеження волі до умов життя на волі, визначено напрями роботи з ними, а також суб’єкти, які реалізують ці напрями.

В статті здійснено аналіз історико-правових джерел України, які регулювали порядок громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань, встановлено закономірності виникнення та розвитку існуючих з цього питання проблем та запропоновані деякі шляхи їх вирішення по суті.

Анотація. У статті здійснено спробу на основі аналізу чинного законодавства та з урахуванням висновків провідних науковців, з`ясувати особливості соціально-виховної роботи зі засудженими до довічного позбавлення волі та висвітлити окремі неузгодженості у правовому регулюванні окресленого питання.

У статті здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регулюють сферу освіти засуджених до позбавлення волі. Звертається увага на положення міжнародних документів у пенітенціарній сфері, які рекомендують тюремним адміністраціям докладати будь-які зусилля для заохочення ув’язненого до активної участі в усіх аспектах освіти. Обґрунтовано необхідність навчання засуджених, як одного з найважливіших аспектів профілактики вчинення повторних злочинів.