інтенсивність руху

Проблеми управління дорожнім рухом у великих містах ускладнюються тим, що збільшення інтенсивності руху транспортних засобів істотно перевищує пропускну здатність вулично-дорожньої мережі. Це призводить до насичення вулично-дорожньої мережі, що негативно позначається на її функціонуванні. В цій статті наведено аналіз  питання щодо поліпшення якості дорожнього руху за рахунок прогнозування інтенсивності руху після упровадження заходів із організації руху транспортних засобів.

Проблеми мобільності у великих містах України та Східної Європи ускладнюються тим, що збільшення інтенсивності приватного транспорту значно перевищує пропускну здатність вулично-дорожньої мережі, а найбільше це відчутно у пікові періоди не лише світлового дня, але і року. З погляду стійкої мобільності це негативне явище істотно впливає на міський громадський транспорт, який не має окремих виділених ліній руху.

Досліджено проблематику зміни швидкості транспортного потоку за різної інтенсивності та складу його руху. Для дослідження було обрано ділянку вулично-дорожньої мережі з різними геометричними параметрами (спуск, підйом та горизонтальна ділянка). Проаналізовано методи дослідження швидкості транспортного потоку, а також чинники, які впливають на зниження пропускної здатності вулично-дорожньої мережі. Визначено зміну коефіцієнтів нерівномірності руху транспортних потоків за годинами доби на досліджуваній ділянці та побудовано графік розподілу інтенсивності руху по годинах доби.

У роботі наведено результати досліджень, за допомогою яких удосконалено метод мінімізації затримки громадського транспорту на перехрестях, де діє система координованого управління рухом. Такі транспортні дослідження проводились із одночасним застосуванням натурних вимірювань з вивчення показників транспортного потоку та імітаційного моделювання у PTV VISSIM для перевірки рівня ефективності роботи координованого управління та достовірності отриманих результаті.

У роботі розглянуто методику та результати транспортних досліджень, проведених методом натурних вимірювань, з визначення основних показників транспортних потоків зі значною нерівномірністю руху на магістральній вулиці в умовах координованого управління. Використовуючи метод імітаційного моделювання, визначено часові параметри світлофорного регулювання, за яких досягається зменшення затримки руху у прямому за зустрічному транспортному потоці шляхом зміни тривалості дозвільного сигналу залежно від величини інтенсивності руху.

Досліджується проблема щодо підвищення пропускної здатності магістральних вулиць з регульованим рухом. Було обрано прогони вулично-дорожньої мережі міста Львова за різної довжини і ширини проїзної частини, зокрема з найбільш насиченим дорожнім рухом. Проаналізовано методи підвищення пропускної здатності магістральних вулиць регульованого руху, а також чинники, які впливають на зниження пропускної здатності. Розраховано пропускну здатність перехресть за різного рівня їх завантаження. Побудовано розподіл середньої швидкості руху для прогонів різної довжини.

У роботі розглянуто методики та результати дослідження інтервалів між транспортними засобами під час роз’їзду з черги перед регульованими перехрестями з подальшим визначенням величини потоку насичення. Розглядаючи існуючі методики щодо визначення насичення у транспортних потоках, визначено ті з них, які дають найдостовірніші результати в умовах інтенсивного руху та враховують достатньо велику кількість чинників впливу.

У роботі досліджується проблема впливу вуличної стоянки на затримки та середню швидкість транспортного потоку. Для дослідження було обрано ділянки за різного способу постановки автомобілів біля проїзної частини в центральні частині міста Львова із найбільш насиченим транспортним рухом. Для цього використовується програмне середовища PTV Vissim. Проаналізовано причини впливу вуличних стоянок на швидкість транспортного потоку та пропускну здатність проїзної частини.

У роботі розглянуто методику та наведено результати дослідження показників транспортного потоку на магістральних вулицях, де діють різні режими надання пріоритету міському громадському транспорту. Закономірності зміни таких показників дозволяють визначити і диференціювати ділянки транспортної мережі за ефективністю обслуговування з метою впровадження різних регуляторних заходів, які б сприяли мінімізації затримки під час руху транспортного потоку.