Збройні сили України

У статті опрацьовано передумови становлення та реалізації служби інституту військових капеланів, її важливість та актуальність в умовах понаддесятирічної війни та повномасштаб­ного незаконного воєнного вторгнення на територію незалежної України. Знання про роль і місце військових капеланів у збройних силах, особливості їх душпастирської діяльності потрібні перш за все для повноцінного функціонування Українських Збройних сил, до складу яких входять люди, що зберігають своє психологічне здоров’я та стійкість, будучи максимально наближеними до християнської віри та релігії.

У статті досліджено проблему корупції у Збройних силах України та вказано на різно­ма­нітні фактори, які сприяють її поширенню. Серед таких факторів вагоме місце посідають недостатня заробітна плата військовослужбовців, нестабільність норматив­но-правової бази, недостатність контрольних механізмів та низький рівень етичної свідомості серед військового командування. Проведений аналіз показує, що ці фактори ство­рюють серйозні виклики у сфері запобігання корупції у структурах Збройних сил України.

Розглянуто особливості взаємодії Збройних cил України (далі – ЗСУ) з підрозділами територіальної оборони (далі – ТрО) та добровольчими форму- ваннями територіальних громад (далі – ДФТГ) в умовах агресії Російської Федерації (далі – РФ) проти України, проблеми законодавчого регулювання такої взаємодії. Недосконалість законодавства щодо правового регулювання ТрО та ДФТГ, зокрема, визначення їх статусу, правових гарантій, матеріально- технічного та фінансового забезпечення не сприяє ефективному використанню підрозділів ТрО в бойових діях проти РФ.

Розглянуто кримінально-правовий аспект несанкціонованого поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Акцентовано, що з давніх часів людство потребує захисту  від небезпечних посягань.

В статті, на підставі теоретико-правового аналізу, узагальнюються особливості діяльності поліції як складової сектору безпеки та оборони в період російської агресії. 

Розглянуто особливості зв’язків з громадськістю у системі стратегічних комунікацій Збройних Сил України, визначено їх роль та місце з позиції публічного управління. Проаналізовано основні компоненти функціонування системи стратегічних комунікацій у країнах-членах НАТО. Акцентовано увагу на стандартах та політиці стратегічних комунікацій НАТО.

Розглянуто проблеми взаємодії між основними складовими сектору безпеки та оборони України (далі – СБО): силами безпеки та силами оборони як у мирний, так і воєнний час. Проаналізовано нормативно-правові документи, що визначають завдання та призначення Збройних сил України (далі – ЗСУ) і Національної гвардії України (далі – НГУ) та окреслено їх функції, що відображені у нових стратегічних документах. Доведено, що використання підрозділів НГУ потребують законодавчого забезпечення, насамперед що стосується питання “ліквідації збройного конфлікту у середині держави”.