Features of the Functioning of the Institute of Military Chaplains in Ukraine: National Problems and Projection Into International Experience

У статті опрацьовано передумови становлення та реалізації служби інституту військових капеланів, її важливість та актуальність в умовах понаддесятирічної війни та повномасштаб­ного незаконного воєнного вторгнення на територію незалежної України. Знання про роль і місце військових капеланів у збройних силах, особливості їх душпастирської діяльності потрібні перш за все для повноцінного функціонування Українських Збройних сил, до складу яких входять люди, що зберігають своє психологічне здоров’я та стійкість, будучи максимально наближеними до християнської віри та релігії.

Важливим є дослідження системи організації військового капеланства у військових фор­му­ваннях України та ЗСУ з урахуванням історичного досвіду, традиційних вірувань і культури українського народу. Капеланство ‒ термін, що походить від слова “капелан” і означає службу капелана, інститут духівників у суспільстві. До їхніх функцій належить богослужіння серед військово­службовців, контроль за їхнім моральним станом, відспівування померлих (загиблих) тощо.

Особливу увагу присвячено взаємозв’язку між процесом демократизації суспільства та становленням інституту військового капеланства в Україні. Саме демократичні перетворення, що супроводжували здобуття незалежності, стали рушійною силою змін у державно-церковних відносинах. Перехід до нової політичної системи потребував переосмислення ролі релігії в су­спільстві, що сприяло відродженню інституту військового духовенства, який раніше зазнавав ігнорування або фальсифікації.

В Україні недостатньо розвинута концепція використання капеланів в контексті націо­нальної безпеки та оборони, що обмежує їхнє стратегічне значення. Роль капеланства могла б бути більш чітко визначена в межах національної стратегії для забезпечення духовної і мораль­ної стійкості нації, особливо в умовах війни.

Військові священники (капелани) є у більшій частині армій світу (у США і Франції, існує інститут військового священства, що перебуває на державному забезпеченні). На рівні актів національ­ного законодавства їхня присутність заборонена лише в арміях Китаю і Північної Кореї.

Така ситуація є цілком зрозумілою та відповідає різноманітності релігійних ідеологій різних людей, оскільки навіть якщо дивитися на це винятково з прагматичних позицій, релігія є чинником державної безпеки. Релігія забезпечує психологічний комфорт у суспільстві, при­щеплює громадянам високі моральні ідеали і, зрештою, визначає характер економічного та політичного розвитку держави.

Вважаємо, що важливою є участь з 1 по 7 лютого 2025 року України у Всесвітньому Тижні міжрелігійної гармонії World Interfaith Harmony Week. Ця глобальна ініціатива була започат­кована з метою сприяння гармонії та взаєморозумінню між різними релігіями світу. У війську України є дефіцит військових капеланів. Є багато євангельських служителів, які прагнуть стати військовими капеланами, але не відповідають цензовим вимогам за законо­давством України. Одна з причин полягає в тому, що кількість тих, хто бажає отримати капе­ланські посади у ЗСУ, значно перевищує кількість мандатів, що є доступними для євангельських служителів за державною квотою, оскільки розподіл квот конфесійного представництва військових капеланів здійснюється з урахуванням конфесійної належності особового складу відповідно Збройних сил України.

Інститут військового капелана сьогодні є невід’ємною частиною українського війська, тим паче в умовах дії правового режиму воєнного стану. Місія капелана не полягає у конфесійності. Капелан – це універсальний офіцер, який робить загальні функції, які стосуються кожного солдата, навіть атеїста. Він допомагає солдату служити, виконувати бойові і небойові завдання.