Human rights are one of the most important achievements of social development, considered not only as legal constructs but also as a natural phenomenon. They arise from the very essence of human existence and reflect the inherent value of each person regardless of social status, nationality, or beliefs.
У статті проведено аналіз викликів, з якими стикаються особи з інвалідністю в умовах воєнного стану, та визначено їхні труднощі і проблеми. Досліджено національне та міжнародне правове регулювання охорони і захисту прав та свобод осіб з інвалідністю та вказано, що попри широку нормативну базу практичний аспект реалізації прав осіб з інвалідністю має істотні прогалини, які є характерними для всіх держав.
В статті вказується, що честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Починаючи з античності, у багатьох нормативно-правових актах: римському праві, Дигестах Юстініана, у законодавстві Київської Русі та інших європейських держав прослідковується прагнення шляхом законодавчої політики держави захистити права, честь та гідність в першу чергу привілейованих соціальних класів, а в подальшому і вільних людей.
У статті проаналізовано принципи правосуддя як основу функціонування судової системи. Зазначено, що упродовж останніх років збільшився науковий інтерес до гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а також теоретичних основ і принципів (засад) здійснення правосуддя. Підкреслено, що конституційна модель державної влади, яка здійснюється на основі поділу самостійних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зумовила нові стимули розвитку українського суду в загальній системі органів державної влади.