термінологія

Статтю присвячено розглядові гіперо-гіпонімії в терміносистемі гендерної лінгвістики. Наголошено на системності як одній з основних характеристик терміна, проаналізовано поняття термінології та терміносистеми. Зазначено, що  гіпонімічна парадигма є однією з найважливіших категорій, що формують термінологічні структури. З-поміж розглянутих гіпонімічних груп виділено дво- й багаторівневі структури, наявність яких є однією з вагомих підстав для віднесення термінології гендерної лінгвістики до категорії систем.

Статтю присвячено узагальненню й інвентаризуванню досягнутих у рамках зіставного термінознавства теоретичних і практичних результатів. У статті уточнено об’єкт і предмет зіставного термінознавства; схарактеризовано його завдання і розділи; визначено аспекти, параметри та одиниці термінологічного зіставлення. А також зінвентаризовано й коротко проаналізовано наявні дисертаційні дослідження України в цій царині, визначено завдання для дальшого розвитку цієї науки.

У статті розглянуто терміни з компонентом покажчик у терміносистемі бібліотекознавства й бібліографознавства. Проаналізовано двокомпонентні, трикомпонентні й багатокомпонентні термінні сполуки, які містять компонент покажчик, зазначено походження слів, які поєднують із цим компонентом, погруповано їх за значенням, виокремлено тематичні та лексико-семантичні групи.

У статті проаналізовано правописні проблеми прізвищ чужомовного походження і похідних від них термінів в українській мові. Запропоновано шляхи їхнього розв’язання.

Статтю присвячено аналізові процесу формування української електроенергетичної терміносистеми. Її завдання – створити періодизацію розвитку електроенергетичної термінології, виявити основні підходи до формування терміносистеми електроенергетики на різних етапах її становлення, визначити основні причини неоднорідності процесу формування електроенергетичної термінології.

Проаналізовано українську термінологію з галузі теорії пізнавальної діяльності в контексті рекомендацій до позначання дій, подій і наслідків подій, сформульованих у стандарті ДСТУ 3966. Для низки найпоширеніших термінів згаданої галузі сформульовано набори термінів (дієслів доконаного й недоконаного виду, віддієслівних іменників на позначення дії та події, також іменників на позначення наслідків події). Обґрунтовано доцільність пом’якшити вимогу стандарту щодо позначання події віддієслівними іменниками з суфіксом -ння, утвореними від дієслів доконаного виду.

У статті розглянуто розробляння нової редакції національного стандарту ДСТУ ISO 860 «Термінологічна робота. Гармонізування понять і термінів». Заналізовано зміни в міжнародному стандарті ISO 860:2007 і труднощі, які виникли під час його перекладу.

У статті здійснено огляд навчальних підручників із термінознавства, ділової мови, фахового спрямування зазначеного періоду, де є відповідні розділи про терміни, термінологію, терміносистему. Окремо розглянуто книжки, у яких описано вузькофахові терміносистеми, їхні мовні особливості, становлення, розвиток і функціювання.

У статті розглянуто 101-ну мовознавчу терміноназву, засвідчену в українськомовній частині «Граматики» спілки Адельфотес. Аналіз мотиваційної бази, граматичних і семантичних особливостей, походження номенів та їхніх складників дає підстави стверджувати, що львівським науковцям 1591 року вдалося створити першу систему термінолексики з морфології та фонетики, яка доволі добре надавалася для опису української та грецької мов і стала основою для граматичних праць науковців подальших поколінь.

У статті розглянуто структуру сучасної української ракетно-артилерійської термінології. Аналіз основних структурних типів цієї частини військової терміносистеми свідчить про її поділ на однослівну й багатокомпонентну. Аналітичні терміни становлять більшість і виявляють стійку тенденцію до зростання їхньої кількості. Доведено, що продуктивнішими є дво-, три- й чотирислівні одиниці. Інші ж структурні різновиди менш уживані через їхню громіздкість. Воднораз вони сукупно засвідчують процес активного творення сучасної військової субмови.