Транспортна доступність території визначає можливість досягнення певної ділянки з використанням певного режиму переміщення наявною транспортною мережею. У роботі охарактеризовано поняття доступності території як чинника сталості міської транспортної системи та способи її оцінки для міських умов. Запропоновано використання показника кількості безпересадкових маршрутів громадського транспорту (ГТ) між транспортними районами як критерію “вартості” переміщень. Безпересадковість поїздки підвищує комфорт подорожі громадським транспортом та зменшує фінансові витрати пасажира. Проаналізовано маршрутну мережу міста Львова та взаємозв’язки транспортних районів маршрутами громадського транспорту (автобусними, трамвайними та тролейбусними). Проведено моделювання обсягів пасажиропотоків та їх розподілу за режимами (приватний транспорт, громадський транспорт і рух пішки) в програмному середовищі PTV Visum на основі матриці тривалості переміщення та матриці кількості безпересадкових маршрутів. Виявлено, що за співмірних відстаней між транспортними районами кількість безпересадкових маршрутів збільшує частку користувачів громадського транспорту. Зв’язок між кількістю безпересадкових маршрутів та часткою користувачів ГТ описується логарифмічною залежністю. Порівнянням змодельованих пасажиропотоків на маршрутах ГТ з результатами натурних обстежень, виявлено, що врахування кількості безпересадкових маршрутів між транспортними районами під час моделювання дає змогу збільшити точність отриманих результатів. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на аналіз впливу інших чинників, які характеризують доступність території, на розподіл користувачів транспорту між режимами, та на розробку рекомендацій відповідальним органам міського управління щодо вдосконалення міської пасажирської маршрутної мережі.
1. Buryk, M. (2020). Upravlinnia rozvytkom transportnoi infrastruktury v umovakh realizatsii hlobalnykh tsilei staloho rozvytku do 2030 r. [Management of transport infrastructure development in the context of the implementation of the global sustainable development goals by 2030]. Theory and Practice of Public Administration, 4(71), 55-62. doi:10.34213/tp.20.04.07 (in Ukrainian). https://doi.org/10.34213/tp.20.04.07
2. Zhao, X., Ke, Y., Zuo, J., Xiong, W., & Wu, P. (2020). Evaluation of sustainable transport research in 2000–2019. Journal of Cleaner Production, 256. doi: 10.1016/j.jclepro.2020.120404 (in English). https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2020.120404
3. Pashynska, N. (2013). Novi pidkhody do doslidzhennia transportnoi dostupnosti v heohrafii transportu [New approaches to the study of transport accessibility in the geography of transport]. Heohrafichna nauka i praktyka: vyklyky epokhy: Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, 147-150 (in Ukrainian).
4. Handy, S. L., & Niemeier, D. A. (1997). Measuring accessibility: an exploration of issues and alternatives. Environment and planning A, 29(7), 1175-1194. (in English). https://doi.org/10.1068/a291175
5. Matiichyk, О. М. (2017). Efektyvnist dostupnosti transportnoi merezhi na prykladi Stolychnoho ekonomichnoho raionu [Network efficiency accessibility on the case of Capital economic region]. Molodyi vchenyi, (4), 552-555. (in Ukrainian).
6. Saif, M. A., Zefreh, M. M., & Torok, A. (2019). Public transport accessibility: a literature review. Periodica Polytechnica Transportation Engineering, 47(1), 36-43. doi: 10.3311/PPtr.12072 (in English). https://doi.org/10.3311/PPtr.12072
7. Makarova, I., Pashkevich, A., Shubenkova, K., & Mukhametdinov, E. (2017). Ways to increase population mobility through the transition to sustainable transport. Procedia Engineering, 187, 756-762. (in English). https://doi.org/10.1016/j.proeng.2017.04.434
8. Yang, C., & He, S. (2010). An accessibility measure for the combined travel demand model. Science China Information Sciences, 53(2), 299-306. doi: 10.1007/s11432-010-0006-z. (in English). https://doi.org/10.1007/s11432-010-0006-z
9. Monzón, A., Ortega, E., & López, E. (2013). Efficiency and spatial equity impacts of high-speed rail extensions in urban areas. Cities, 30, 18-30. (in English). https://doi.org/10.1016/j.cities.2011.11.002
10. Kim, H., & Sultana, S. (2015). The impacts of high-speed rail extensions on accessibility and spatial equity changes in South Korea from 2004 to 2018. Journal of Transport Geography, 45, 48-61. (in English). https://doi.org/10.1016/j.jtrangeo.2015.04.007
11. Shaw, S. L., Fang, Z., Lu, S., & Tao, R. (2014). Impacts of high speed rail on railroad network accessibility in China. Journal of Transport Geography, 40, 112-122. (in English). https://doi.org/10.1016/j.jtrangeo.2014.03.010
12. Yu, W. T., Zhang, K., Li, J., Sun, H. J., & Qu, Y. C. (2020). Urban public transport network accessibility based travel data. Journal of Transportation Systems Engineering & Information Technology, 20(4), 106-112. (in English).
13. Guzman, L. A., Oviedo, D., & Rivera, C. (2017). Assessing equity in transport accessibility to work and study: The Bogotá region. Journal of Transport Geography, 58, 236-246. (in English). https://doi.org/10.1016/j.jtrangeo.2016.12.016
14. Miller, H. J. (1999). Measuring space‐time accessibility benefits within transportation networks: Basic theory and computational procedures. Geographical analysis, 31(1), 187-212. (in English). https://doi.org/10.1111/gean.1999.31.1.187
15. Ford, A. C., Barr, S. L., Dawson, R. J., & James, P. (2015). Transport accessibility analysis using GIS: Assessing sustainable transport in London. ISPRS International Journal of Geo-Information, 4(1), 124-149. doi: 10.3390/ijgi4010124. (in English). https://doi.org/10.3390/ijgi4010124
16. Rietveld, P., & Bruinsma, F. (2012). Is transport infrastructure effective? Transport infrastructure and accessibility: impacts on the space economy. Springer Science & Business Media. 383 р. (in English). https://doi.org/10.1007/978-3-642-72232-5
17. PTV Vision: VISUM 11.5 Basics. (2010). Karlsruhe: PTV AG. 756 p. (in English).