каталізатор

З використанням епоксидної смоли Epidian 5 та етилакрилової кислоти отримано олігомер з кінцевими ненасиченими подвійними зв’язками (ненасичений олігомер, НО). Вивчено вплив природи каталізатора, температури та тривалості процесу на перебіг реакції між смолою та кис-лотою. Запропоновано методику синтезу НО. НО охарактеризовано хімічним та ІЧ-спектроскопічним методами дослідження. НО вивчено в процесах структурування з олігоестеракрилатами ГТМ-3 й МГФ-9 та ненасиченим поліестром ПЕ-246. З метою одержання структурнозабарвлених плівок додатково використані ненасичені азобарвники.

Досліджено каталітичну здатність сполук вольфраму в реакції гідропероксидного епоксидування октену-1 і розкладу гідропероксиду трет-бутилу. Показано, що природа ліганда істотно впливає на каталітичну активність сполук вольфраму в цих реакціях. Встановлено, що борид і силіцид вольфраму є найкращими для реакції епоксидування, тоді як карбід вольфраму проявляє низьку активність. Борид вольфраму є також найактивніший у реакції розкладу гідропероксиду.       

Отримано та досліджено зразки безнатрійового нікель гідроксикарбонату для нанорозмірних каталізаторів. Розраховано співвідношення кристалічної води, кількості гідроксиду нікелю та карбонату. Рентгенофазовим аналізом отриманого нікель оксиду визначено розмір кристаліту 12–13 нм. Зразки алюмо-нікелевих каталізаторів, одержаних з безнатрійового нікель гідроксикарбонату, забезпечують вищу на 30 % питому поверхню у порівнянні з промисловими каталізаторами.

Досліджено вплив ванадійвмісних сполук як каталізаторів на реакцію епоксидування октену-1 гідропероксидом трет-бутилу та розкладу цього гідропероксиду. Показано, що каталітична активність сполук ванадію залежить від природи ліганда, що входить до складу каталізатора. Встановлено, що борид і карбід ванадію є найактивнішими каталізаторами гідропероксидного епоксидування, тоді як V2O5 найактивнішим каталізатором розкладу гідропероксиду трет-бутилу. Найвища селективність утворення 1,2-епоксиоктену спостерігається при використанні як каталізатора VC.

Досліджено процес одержання естерів аліфатичних дикарбонових кислот і спиртів С4-С5 у присутності перфтор(4-метил-3,6-діоксаоктан)сульфонатів різних металів. Для порівняльної оцінки каталізаторів їх концентрація вибрана однаковою і такою, щоб швидкість процесу лімітувалася саме швидкістю хімічної реакції. Отримано залежності впливу концентрації та природи каталізатора, природи дикарбонової кислоти та спирту на технологічні показники процесу естерифікації.