До завдань теорії правової соціалізації належить дослідження цілісного процесу становлення особистості. Вирішення означеного завдання ускладнюється необхідністю осмислення проблем та ризиків правової соціалізації і необхідністю подальшого вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо їх попередження та подолання.
Подано науково-теоретичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо
проблеми формування агресії та девіацій поведінки у дитячому середовищі. Розглянуто
психологічні особливості деструктивної поведінки та її характеристик з позиції
психології, соціології та кримінально-правових наук. Розкрито механізми формування
протиправних дій, а також проаналізовано вплив девіацій на формування особистості.
Проаналізовано соціальні відхилення поведінки особистості, які формуються під
впливом соціальних інститутів, а також теорії причин виникнення відхилень.
Проаналізовано поняття та ознаки делінквентної поведінки людини. Визначено
категорію осіб, які найсхильніші до проявів делінквентної поведінки. Наведено та
охарактеризовано види делінквентної поведінки людини.
У статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм.
У статті ґрунтовно проаналізовано філософсько-правові детермінанти девіантної поведінки в умовах постмодерну. Під час дослідження проведено паралелі між природними та суспільними явищами, а також між їх власними частинами, зокрема зосереджено увагу на тотожності між ними, абстрагуючись від певних відмінностей. Відзначено суперечливий характер взаємозв’язку соціальних норм і девіантних форм поведінки, який надає такому системному утворенню, як правопорядок. динамічного характеру.
У статті окреслено основні напрями дослідження девіантності як соціального феномена в філософсько-правовому контексті. Відстежено еволюцію поведінки людини в філософсько-правовому дискурсі. Досліджено, що девіантна поведінка з часів виникнення суспільства завжди являла собою небезпеку для соціальної стабільності, загрозу для життя людей, соціумів, уважалася небажаним явищем, і суспільство намагалося попереджувати та, по можливості, блокувати небажані форми людської життєдіяльності.
У статті проаналізовано проблему девіантної особистості в історико-філософському та соціально-правовому контексті. Доведено, що проблема виправлення девіантної особистості, яка виявляє, зокрема, злочинну поведінку, нерозривно пов’язана з історико-філософським та соціально-філософським аналізом сутності людини, особистості, причин девіантної поведінки, а також змісту та форми виправлення. Історико-філософський аналіз загалом показав, що європейський філософський досвід містить різноманітні варіанти тлумачення цих феноменів та процесів.