У статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм. Вторинними є ті відхилення, що порушують соціальні норми, а їх суб’єкти є девіантами. Девіант – це такий тип особистості, який, порушивши соціальні норми, не завжди може і хоче продовжувати жити, як і раніше, відповідно до соціальних вимог.
Залежно від панівної культури кваліфікація відхиленої поведінки може різко змінюватися: те, що в одній культурі вважається нормою, в іншій є відхиленням. Оцінки відхилень змінюються в часі, маючи історичний характер. Відповідно до закону перетворення кількісних змін у якісні відбувається звикання, психологічна адаптація населення до них. З посиленою інтенсивністю змінюються оцінки в період індустріалізації, насамперед у містах. Отже, відхилена поведінка дуже відносна і не може бути абсолютно єдиних критеріїв для її визначення.
1. Lisovyy V. S. Predmet i metod metafizyky: stattya persha [Subject and method of metaphysics: the first article]. Filosofs'ka dumka. 2000. No 4. pp. 130–141.
2. Fromm E. Puti iz bol'nogo obshchestva [Path of a sick society]. Problema cheloveka v zapadnoi filosofii. Moskow, 1986. pp. 443 – 482.
3. Solov'ev V. S. Sochineniya : v 2 t.[ Works: in 2 volumes]. Moskow, 1988. Vol. 1. p. 282.
4. Maksimov L. V. Problema obosnovaniya morali. Logiko-kognitivnye aspekty [The problem of moral justification. Logical and cognitive aspects ]. Moskow, 1991. p. 63.
5. Myasishchev V. I. Struktura lichnosti i otnoshenie cheloveka k deistvitel'nosti [The structure of the human personality and attitude to reality]. Psikhologiya lichnosti. Moskow, 1989. p. 36.
6. Kant I. Sochineniya: v 6 t. Moskow, 1964. Vol. 2. p. 201.
7. Frank S. L. Dukhovnye osnovy obshchestva: vvedenie v sotsial'nuyu filosofiyu [Spiritual Foundations of Society: An Introduction to Social Philosophy]. Parizh, 1930. p. 240.
8. Kuchuradi I. Ekonomicheskoe neravenstvo, prava cheloveka, demokratiya i svobodnyi rynok [Economic inequality, human rights, democracy and the free market]. Voprosy filosofii. 1993. No 6. p. 116.
9. Psykholohiya [Psykholohiya]. Kiev, 1999. pp. 386–406.
10. Mirovozzrencheskie orientiry myslitel'noi kul'tury [Ideological orientation of mental culture]. Kiev, 1993. p. 165.
11. Lotman Yu. M. O dvukh modelyakh kommunikatsii v sisteme kul'tury : izbrannye stat'i: v 3 t. [Two models of communication in the system of culture: selected articles]. Tallinn, 1992. Vol. 1. Articles on semiotics and cultural typology. pp. 76–90.
12. Gegel' G. V. F. Raboty rannikh let: v 2 t. [The work of early years]. Moskow, 1973. Vol. 2. pp. 65–66.
13. Tugarinov V. P. Lichnost' i obshchestvo [Individual and Society]. Moskow : Mysl' Publ, 1965. p. 71.
14. Filosofskii entsiklopedicheskii slovar' [Philosophical encyclopedic dictionary]. Moskow: Sovetskaya entsiklopediya Publ, 1989. p. 212.
15. Rezvitskii I. I. Lichnost'. Individual'nost'. Obshchestvo : Problema individualizatsii i ee sotsial'no-filosofskii smysl [Personality. Individuality. Society: individualization problem and its socio-philosophical sense ]. Moskow: Politizdat Publ, 1984. pp. 33-38.
16. Titarenko A. I. Antiidei. Opyt sotsial'no-eticheskogo analiza [Antiidei. Experience in social and ethical analysis]. Moskow : Politizdat Publ, 1976. p. 94.
17. Khabermas Yu. Ponyatie individual'nosti [The concept of individuality ]. Voprosy filosofii. 1989. No 2. p. 38.