Наголошено, що в Україні представники всіх видів правоохоронної діяльності на рівні власної компетенції розробляють певні методи та заходи боротьби зі злочинністю. Звичайно, є національні та регіональні програми, але конкретні органи та їхні підрозділи мають значну свободу дій щодо напрямків професійної реалізації.
З’ясовано, що сьогодні в усіх розвинутих країнах світу, зокрема і у США, на державному рівні ведеться масштабна робота по превентивній діяльності. Уповноваженими органами розробляються перспективні програми і створюються фахові підрозділи, які реалізують ці проєкти на практиці. Світова практика щодо попередження злочинності реалізується через практичне застосування після закріплення у відповідних нормативно-правових актах.
На основі системного підходу здійснено науково-методологічний аналіз дефініції
механізму протидії злочинності як багаторівневої ієрархічної системи. Зазначено, що
кожен рівень побудови визначається власним певним набором елементів, що можна
простежити, якщо розглядати протидію злочинності у тих аспектах, в яких відображено
побічні суспільні процеси й відповідні форми кримінологічного впливу з характерними
їм модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що під механізмом протидії
З’ясовано сутність злісної непокори засуджених до позбавлення волі в контекстівизначених у законі підстав застосування до них заходів фізичної сили, спеціальнихзасобів і зброї, а також розроблено науково обґрунтовані заходи щодо удосконаленняправового механізму з цих питань на індивідуальному рівні запобігання злочинам.
Досліджено взаємодію суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень у сфері власності. Охарактеризовано взаємодію суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень. Розглянуто умови та порядок взаємодії органів публічної влади різних територіальних рівнів.