компетенції

Розглянуто понятійний апарат моделі формування професійної компетентності керівника в сфері охорони здоров’я, основними елементами якої визначено суб’єкти, об’єкти, механізм, методи та форми реалізації. Зроблено висновок, що модель реалізується через механізм, ядром якого є державна кадрова політика в сфері охорони здоров’я, засобами реалізації є правові, економічні та адміністративні методи державного впливу, а формами реалізації є освітньо-професійні програми післядипломного рівня освіти та програми освіти системи безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я.

Розглянуто сутність емоційного інтелекту, зокрема трактування даної категорії основними її дослідниками, модель емоційного інтелекту, що відображає його складові, сфери застосування та сфери впливу («я», «ти» та «ми»). Вказано на відмінність між поняттями «компетенція» та «компетентність», а також на місце емоційного інтелекту чи компетентності у системі інших ключових компетенцій сучасного менеджера. Відображено взаємозв’язок між емоційним інтелектом та іншими навичками управ- лінця.

Розглянуто ефективність оцінювання компетенцій працівників підприємств. На основі запропонованих заходів розвитку компетенцій працівників в умовах обмеженого ресурсного забезпечення побудовано економіко-математичну модель, яка передбачає вирішення різноманітних проблем з підвищення рівня розвитку компетенцій працівників, що, свою чергою, впливає на рівень ефективності інноваційної діяльності підприємств.

Розглянуто необхідність, поняття та роль професійних та освітніх стандартів у системі ІТ-індустрія – ІТ-освіта, міжнародна практика їх використання. Описано структуру та зміст професійних та освітніх ІТ-стандартів в Україні. Показано, що професійні стандарти надають сфері освіти необхідні відомості про області та об’єкти професійної діяльності випускників, завдання та необхідні компетенції майбутніх фахівців. Показано доцільність аналізу вимог стейкхолдерів під час розроблення змісту ІТ-освіти.

В роботі проаналізовані останні дослідження в галузі науково-методологічних основ та підходів до формування технічних знань, теоретико-методологічних проблем підготовки фахівців конструкторського напрямку та інноваційних методик їх навчання та співставлені сучасні вимоги до професійних компетенцій випускників в області техніки і технології і завдання соціально економічного розвитку країни.