Статтю присвячено аналізу світлової композиції в просторі сакральних будівель спроектованих видатним французьким архітектором Ле Корбюзьє в 50-60-х роках минулого століття. Розкрито сутність методики проектування світлового середовища модерних храмів архітектора, встановлено способи та засоби формування світло-просторових композицій цих будівель.
Розглянуто архітектурні особливості будівель та просторів найбільших римо-католицьких навчальних закладів на теренах сучасної України, висвітлено та проаналізовано принципи, на основі яких формується архітектура духовного навчального закладу Римо-католицької Церкви, визначено концепцію архітектурно-планувальної організації окремих сакральних, академічних, адміністративних та господарських будівель, рекреаційних, видовищних та спортивних просторів в межах кампуса духовного навчального закладу РКЦ, подано практичні рекомендації проектантам.
У статті висвітлено етапи формування архітектури храмових комплексів на Тернопільщині, які сьогодні формують сакральний образ регіону. Джерела, використані у дослідженні, мають різне походження, дають дослідникам інформацію для аналізу сакральної архітектури сучасної Тернопільської області, яка може бути використана для подальших досліджень. Джерельною базою дослідження є церкви різних конфесій - православна, католицька, греко-католицька, єврейська, вірменська, а також залишки дохристиянських комплексів.
На прикладі ряду споруд простежено вплив української наддніпрянської традиції сакральної архітектури на церковне будівництво Донщини XVIII століття. Окреслено спільні та відмінні риси подонських споруд із їх наддніпрянськими прообразами. Проаналізовано різні можливості окреслення такого роду об’єктів у рамках архітектурної теорії.
У статті розглядається, раніше мало висвітлена тенденція розвитку сакральної архітектури Галичини межі ХХ – ХХІ століть, пов’язана із інтерпретацією образів константинопольської архітектури періоду раннього середньовіччя. Наводяться ідеологічні та ідентифікаційні підстави даної тенденції, наводяться та аналізуються приклади ряду споруд.
У статті окреслено феномен пошуків харизматичного образу для сакральних об’єктів у львівській архітектурі межі 1990-х – 2000-х років. Унікальною особливістю об’єктів, що постали в рамках цього феномену стала свобода засобів та індивідуальних інтерпретацій, не скутих рамками канонічних та традиціоналістичних стереотипів, котрі, на цьому, ранньому етапі релігійного відродження були мало відомими та впливовими.
Висвітлено і проаналізовано історичні аспекти, сучасний стан та перспективи розвитку архітектури християнських духовно-гуманітарнихо світніх закладів в Україні, виокремлено основні фактори, які найбільше впливають на формування духовного освітнього закладу нового типу – духовно-гуманітарного мультиосвітнього центру. Сформульовано головні принципи та концепцію, на якихо снована архітектурно-планувальна організація духовно-гуманітарного мультиосвітнього центру, надано конкретні рекомендації щодо проектування духовно-гуманітарнихм ультиосвітніхцентрів в Україні
Проаналізовано туристичну привабливість храмів Львова. У ній зроблено спробу охарактеризувати низку аспектів, актуальних та важливих для популяризації львівської храмової архітектури в контексті туристичної атрактивності.