правова політика

Метою статті є аналізі правової політики у сфері протидії віковій дискримінації поза трудовою сферою. Методами дослідження є комплекс філософських методів (зокрема діалектичний та герменевтичний), загальнонаукових (порівняння, історичний, аналізу та синтезу) та спеціально-наукових методів (порівняльно-правовий та метод дослідження практики). Результати:  доведено неналежність правової політики України та низки європейських держав щодо обмеження прав людей як фактору забезпечення громадського здоров’я.

У статті досліджується правова політика у сфері інновацій та інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність інноваційного розвитку України як одного з головних чинників соціально-економічного розвитку. Проаналізовано підходи до визначення сутності категорії «інноваційна діяльність» та визначено проблеми правового регулювання інноваційної діяльності у контексті з інтелектуальною діяльністю при забезпеченні інноваційного розвитку держави та її регіонів. Уточнено сутність правової політики щодо активізації та розвитку інноваційної складової національної економіки.

У статті поданий теоретико-правовий аналіз поняття правової політики. ЇЇ позиціоновано як основний вид політики загалом, оскільки через неї відбувається державно-вольове спрямування розвитку держави у всіх сферах суспільних відносин. Узагальнено, що правова політика цивілізованих народів повинна відповідати аксіологічним принципам верховенства права, демократизму, гуманізму, законності, узгодженості інтересів окремого індивіда, суспільства та держави тощо.

Проаналізовано поняття “організована злочинність”. Використовуючи істотні
ознаки організованої злочинності, можна погодитись з розумінням її у науковій
літературі як історично обумовленого, негативного соціального явища, що являє собою
ієрархічно побудовану структуру, яка спирається на створений злочинний капітал і
корупцію, що мають на меті забезпечити власне функціонування і задоволення власних
потреб через збільшення капіталу, “відмивання” останнього та отримання влади. Також