Вікова дискримінація поза трудовою сферою

Метою статті є аналізі правової політики у сфері протидії віковій дискримінації поза трудовою сферою. Методами дослідження є комплекс філософських методів (зокрема діалектичний та герменевтичний), загальнонаукових (порівняння, історичний, аналізу та синтезу) та спеціально-наукових методів (порівняльно-правовий та метод дослідження практики). Результати:  доведено неналежність правової політики України та низки європейських держав щодо обмеження прав людей як фактору забезпечення громадського здоров’я. Обговорення: на основі чинних міжнародних та національних нормативно-правових актів та актуалізації проблем, що в них розглядаються вказано на особливості правової політики у сфері вікової недискримінації поза сферою праці.

Вказано, що використання хронологічного віку як єдиного критерію для заходів фізичної ізоляції та продовження примусового позбавлення права на пересування є дискримінаційним, оскільки не враховується дуже різноманітні можливості та потреби людей похилого віку. Такі заходи можуть підвищити ризики соціальної ізоляції та самотності, обмежити можливості людей похилого віку щодо самообслуговування та поставити під сумнів реакцію системи охорони здоров’я та соціальної допомоги на існуючі медичні та соціальні потреби людей похилого віку, що зрештою може мати шкідливий вплив на здоров’я та благополуччя людей похилого віку.