Теоретичні засади оптимального керування режимами дугової печі на основі критеріїв енергоефективності з врахуванням тривимірного розподілу струмів фаз

Метою статті є створення методу синтезу оперативного адаптивного оптимального керування електричним режимом дугової сталеплавильної печі за критеріями енергоефективності на основі тривимірного розподілу струмів дуг. В основу створеного методу покладено використання оперативної інформації про параметри тривимірного розподілу струмів дуг та пошук відповідного оптимального керування – уставок за струмами дуг двоконтурної системи керування електричним режимом дугової сталеплавильної печі. Отримано часткові критерії оптимальності для мінімізації питомих витрат електроенергії, ціни тони виплавленої сталі та максимізації погодинної продуктивності дугової печі, а також розроблено алгоритм оперативного синтезу та реалізації вектору оптимального керування за вибраним критерієм з врахуванням моделі тривимірного розподілу струмів фаз. Вперше на основі оперативного контролю тривимірного розподілу струмів дуг отримано часткові критерії для синтезу адаптивного оптимального керування електричним режимом дугової сталеплавильної печі, що дало змогу комплексно покращити показники енергоефективності та електромагнітної сумісності режимів дугової печі та електромережі. Реалізація створеного методу адаптивного оптимального керування та алгоритму для його реалізації в структурі двоконтурної системи керування електричним режимом плавлення дасть змогу у порівнянні із відомими одноконтурними структурами керування поліпшити показники електротехнологічної ефективності та електромагнітної сумісності, та отримати вищу динамічну точність стабілізації координат електричного режиму на рівні оперативно синтезованих оптимальних уставок за струмами дуг.