архітектура

у статті йдеться про методику інтенсивного проектування під час архітектурних воркшопів, що використовуються у навчанні студентів та як спосіб залучення їх до партисипативного проектування. Як приклад, приведено воркшоп, що відбувався у 2016 році у Відні за участю студентів і викладачів з Технічного університету Відня (TUV), кафедри Містобудування (Stӓdtebau), НУ «Львівська політехніка» (НУЛП), кафедр Містобудування та Архітектурного проектування, Університету Лос Андес у Боготі (Universidad de los Andes, Bogotá).

Представлено визначення основних термінів, які розрізняють та застосовують в сфері відпочинку, дозвілля та оздоровлення, висвітлено їхню подібність та відмінність між собою. Розроблено класифікацію відпочинкових комплексів за призначенням, формою діяльності та видами послуг, а також наведено основні критерії їхньої класифікації. Проаналізовано досвід проектування сучасних баз відпочинку України та Світу, виявлено основні тенденції розвитку їхньої архітектури та інфраструктури в цілому

у статті йдеться про методику проектування і доцільність проведення архітектурних воркшопів для навчання студентів та залучення їх до партисипативного проектування. Як приклад, приведено воркшоп, що відбувався за участі студентів і викладачів з Одеси, Львова, Дніпра, Харкова і Києва у вересні 2016 року у смт. Сергіївка Одеської обл. в рамках міжнародного урбаністичного форуму «Території для розвитку. Берег і місто».

Од­ним з ос­нов­них по­каз­ни­ків рейтин­гу ук­ра­їнсь­ких уні­вер­си­те­тів є якість під­го­тов­ки майбут­ніх ви­пус­кни­ків. Якість під­го­тов­ки ви­пус­кни­ка мо­же бу­ти ві­доб­ра­же­на мож­ли­віс­тю його пра­цев­лаш­ту­ван­ня. Від­сте­жу­ван­ня кар'єрно­го рос­ту ви­пус­кни­ка не­мож­ли­во без ство­рен­ня цен­тра­лі­зо­ва­но­го схо­ви­ща ін­фор­ма­ції про цей про­цес і дос­ту­пу до нього ви­пус­кни­ка, який міг би за­но­си­ти ін­фор­ма­цію про своє пра­цев­лаш­ту­ван­ня.

В статті розглянуто особливості архітектурного проектування висотних комплексів багатофункціонального призначення в азіатських країнах, кліматичні умови в яких співпадають з жарким кліматом Об'єднаних Арабських Еміратів. Був проведений аналіз найбільш відомих сучасних реалізованих висотних будівель, а також тих, будівництво яких ще триває і концептуальних, конкурсних проектів висотних багатофункціональних комплексів. Завдяки узагальненню отриманих результатів сформульовані основні тенденції проектування висотних багатофункціональних комплексів у країнах з жарким кліматом.

У статті розглянуто питання проблема трактування будівель доби соціалістичного реалізму у столицях країн колишнього соціалістичного табору. Репрезентоване різне ставлення до цих об’єктів у Бухаресті, Софії, Празі та Варшаві, що зумовлене відмінною інтерпретацією свого соціалістичного минулого

Проаналізовано розвиток архітектурно-театральнихі дей Ф. Кізлера та їх ній влив на українську і світову архітектурна практику

Розглянуто актуальну проблему повернення сучасної архітектури у сферу мистецтва, символом котрого вибрано «божественний град». Проаналізовано історичний розвиток естетичних понять «краси» і «гармонії» у філософії та мистецтві ХІХ–ХХ ст. Показано зв’язок між філософським, мистецьким й архітектурним змістом цих понять. Розглянуто зміни і перетворення «краси» і «гармонії» у контексті тріади Вітрувія. Їхні трансформації та метаморфози розглянуто на тлі протистояння провідних мистецьких і архітектурних напрямів і стилів – романтизму і класицизму, модернізму і постмодернізму.

Розглянуто дуже важливий період у розвитку львівської житлової архітектури – злам ХІХ–ХХ століть. Проаналізовано нові архітектурні вирішення, які залежали від нових конструкцій та нових потреб мешканців.

Метод стилізації завжди ґрунтується на принципі використання прототипу, проте важливо усвідомлювати, “що цей прототип означає” у сенсі ціннісному, аксіологічному. Наприклад, у добу Ренесансу антична спадщина визнавалася зразком досконалості, проте можливим для досягнення і, навіть, перевершення. Це стимулювало специфічне використання римських прототипів в актуальній практиці, де їх змінювали та перетворювали, “імітуючи” взірець, проте демонструючи його по-новому, по-своєму, репрезентуючи практику імітаційної стилізації.