поліетиленгліколь

У роботі наведено результати досліджень з отримання та вивчення властивостей композиційних матеріалів на основі композицій арилаліциклічного кополііміду й алкільованого монтморилоніту (АММ), модифікованого полі-етиленгліколем, для підвищення спорідненості природного мінералу до полімерної матриці. Встановлено, що підвищення сумісності компонентів композиції відбувається завдяки додаванню до розчину кополііміду попередньо приготованої суміші алкільованого монтморилоніту в 5 %- та 2 %-ному розчині поліетиленгліколю в метилпіролідоні.

Ультрадисперсні нановолокна з фазовим переходом на основі поліетиленгліколю 1000 (PEG1000) як матеріалу з фазовим переходом (PCM) та поліаміду 6 (PA6) як допоміжного матеріалу виготовлено методом однонаправленого електроспінінгу на систематизованій основі, запланованій програмним забезпеченням Design-Expert®. Застосовано метод поверхневого відгуку (RSM) для оптимізації параметрів та умов, що ведуть до мінімізації діаметра волокна. За допомогою центрального композиційного плану (CCD) вивчено вплив вмісту PEG, прикладеної напруги, калібру голки та швидкості потоку на характеристики волокна.

Поліфосфоестери (ПФЕ) – це клас полімерів, що володіють високою хімічною функціональністю та здатністю до біологічного розкладання. Синтезовані нові поліфосфоестери на основі глутамінової кислоти за реакцією Стегліха. Розробленийсинтетичнийпідхіддозволяєконтролювати склад і структуру ПФЕ, а отже, їхфізичні та колоїдні властивості. Дослідження солюбілізації та цитотоксичностіinvitro довели потенціал застосування ПФЕ для доставки лікарських препаратів.

Актуальною проблемою в медицині є феномен антибіотикорезистентності, тому доцільними є розробка і впроводження нових антибіотиків або покращення транспорту вже відомих антибіотиків у клітину. Пегілювання є однією з найбільш успішних шляхів покращення доставки в клітину терапевтичних молекул, таких як білки, олігонуклеотиди та інші біомолекули.Таким чином, перспективним є введення фрагментів поліетиленгліколюу структуру антибактеріальних препаратів зі збереженням їх біологічної активності.

Взаємодією піромелітового діангідриду з поліетиленгліколями з різною довжиною
етиленоксидного ланцюга в присутності піридину як каталізатора одержано нові
поверхнево-активні естери піромелітової кислоти. Синтезовані сполуки охарак-
теризовані ІЧ та 1H ПМР спектроскопією, елементним аналізом та аналізом на вміст
функційних груп. Обчислено значення гідрофільно-ліпофільного балансу одержаних
речовин та визначено критичні концентрації міцелоутворення. Зміна довжини
поліетиленгліколевих фрагментів та співвідношення вихідних реагентів на стадії

Розроблена методика та вперше синтезовано новий клас амфіфільних поверхнево-активних естерів піромелітової кислоти в яких роль гідрофільних фрагментів виконують залишки поліетиленгліколів або монометильованих поліетиленгліколів, а ліпофільних – залишки первинних спиртів або холестеролу. Структуру синтезованих естерів підтверджено методами ІЧ та ПМР спектроскопії. При концентраціях більших за ККМ естери здатні солюбілізувати нерозчинні у воді речовини (в тому числі такий ефективний протираковий препарат, як куркумін).