релігія

Розглянуто актуальне дослідження Амбер Ґріффоен “Релігійний досвід”, оскільки прогнози щодо секуляризації у ХХ столітті не справдились, а релігія залишається впливовою у різних сферах життя людей. РозглянутоРоР погляди Ф. Шляєрмахера, Р. Отто, В. Джеймса, А. Трейвса, Р. Свінборна та трактування ними понять “релігійний досвід”, “релігійні почуття”, “містичні переживання”. Авторка також проаналізувала виникнення упереджень та віра. Висновок зроблено про те, що філософські дослідження релігійного досвіду змушують переглянути традиційні і неактуальні інтерпретації релігійного досвіду.

Це український переклад есе “Субстанційне та функціональне визначення філософії” відомого польського мислителя, дослідника та критика марксизму, епістемолога, Лешека Колаковського. У ньому розглядається природа філософії, її призначення та функції, які вона виконує, як у житті окремої людини, так і в суспільному чи колективному житті. Відтак, автор розглядає різні визначення філософії з різних позицій: сцієнтичної, трансцендентальної, традиційної та функціональної. Остання є основною, бо її притримується Лешек Колаковський. Філософія є природним явищем у житті людини та людських спільнот.

У статті з’ясовано вплив релігійного чинника на формування правової ідеології українського суспільства у сучасних реаліях, що нерідко має неоднозначний та суперечливий характер при формуванні новітнього механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина.

У статті розкрито феномен релігійної ідентичності в межах філософсько-правового дискурсу. Визначено два найпоширеніших підходів до розуміння релігійної ідентичності: Перший підхід, розглядає дефініцію релігійної ідентичності як категорію релігійної свідомості, змістом якої є розуміння співвідношення з ідеями й цінностями, вона актуалізує загальну релігійну самохарактеристику індивідуума, тобто індивідуальне ставлення до священного, що може бути виражене в особистісній установці людини стосовно надприродних особливостей окремих символів.

У статті розкрито механізми впливу релігійних організацій на міжнародні відносини та динаміку їх впливу на вирішення міжнародно-правових проблем в умовах глобалізації. В умовах глобалізації світових процесів й зростання тенденцій до взаємозалежності в міжнародних відносинах релігія виступає оптимальним модусом самоідентифікації окремих країн, міждержавних об’єднань і спілок. Нині простежуємо, зростання кількості міжнародних релігійних організацій і фондів, релігійних партій і рухів, функціонування і діяльність яких має міжнародний характер.

У статті здійснено теоретико-правове дослідження релігійних організацій як учасників дискурсу концепції прав людини, з’ясування особливостей сприйняття ними прав людини в історичному контексті. Доведено, що внесок західних і східних релігійних організацій у розвиток концепції прав людини не є гомологічним. Теорія прав людини є надбанням західної цивілізації, і природно, що західні релігійні організації (як католицькі, так і протестантські) розвивають свої вчення про права людини в цій культурній парадигмі.

У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.

Розглянуто зміст, структуру та ключову проблематику першого в Україні навчального посібника авторства професора В. Петрушенка, присвяченого ключовим проблемам епістемології релігії. У рецензії розглянуто усі частини роботи, які розкривають всебічно найважливіші питання цього розділу філософії з акцентом на сучасні дослідження. Показано, що автор ґрунтується на методологічному плюралізмі в розкритті тем, намагаючись максимально глибоко та ретельно розкрити питання.

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та  очевидним фактам  впливу релігії на процеси становлення й розвитку права.  

Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. 

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші.