збереження

У статті розглядаються оборонні споруди лише одного виду – муровані замкові комплекси. Вони зводилися на досліджуваній території України у період XІ- XVII століть. Основну увагу приділено тим мурованим замкам, які збереглися до сьогодні у цілісному або зруйнованому вигляді. Аналізуються територіальні та часові рамки зведення споруд даного типу. У статті представлена концепція класифікації мурованих замків за станом збереженості.

Еволюція етапів існування історичних замкових комплексів обумовлена базовою потребою людей щодо пошуку засобів безпеки в період крайньої політичної нестабільності та загрози постійних ворожих нападів. Відповідно, саме зміни військово-політичної ситуації – зниження загрози внутрішніх і зовнішніх нападів від чужинців і сусідів-феодалів, внаслідок посилення королівської влади – основна причина початку занепаду замкових комплексів. У подальшому, деякі замкові укріплення та споруди були частково чи повністю зруйновані (за наказом правлячої влади), щоб запобігти можливим військовим повстанням.

Історичний замковий комплекс в селі Пнів Івано-Франківської області – пам’ятка архітектури національного значення – унікальний своєю планувально-просторовою структурою, фрагментарно збереженою до нашого часу. Проте, щороку автентичні елементи, що вціліли дотепер, руйнуються все більше та більше, внаслідок антропогенних і природних чинників. Питання збереження Пнівського замкового комплексу вже тривалий період є актуальним, оскільки порятунок такого «діаманту архітектури» - важливий для вітчизняної самобутності.

The study reveals the problem of revitalization of immovable cultural heritage in Ukraine, which stems from the absence of state policy to preserve the architectural city-planning heritage supported by the necessary development and financing programs. The role of socialization of cultural heritage in the process of revival of valuable historical complexes that are under threat of destruction is shown, innovative approaches to the revitalization and the first positive results of their implementation are demonstrated.

У статті сформовано дефініції “замок в стані тривалої руїни” та “архітектурна ревіталізація”. Розглянуто перелік заходів спрямованих на збереження пам’яток архітектури, а саме консервація, реставрація, музеєфікація, пристосування, ремонт (реставраційний), ревалоризація, реабілітація, регенерація, ревіталізація, реконструкція, відбудова, відтворення, реновація та ознакування, щодо їх застосування на прикладі замків в стані тривалої руїни. Визначено, які з перелічених варіантів підходять для збереження даного типу споруд, а які слід відкинути.

За кілька кілометрів від Перемишлян розташовується село Унів, у якому зберігся архітектурний комплекс однієї з найбільших християнських святинь Галичини – Святоуспенської унівської лаври. Цей монастир є одним з найстаріших в Україні. Виникнення унівського монастиря овіяно легендами. На жаль, найдавніші документи монастиря загинули під час татарських нападів XV –XVI ст. Проте відомо, що саме у другій половині XIII ст. в північно-західному підніжі Чернечої Гори виникає новий Унівський чоловічий монастир. Після розорення та трагедії Чернеча Гора майже на два століття потрапила у запустіння.

Рогатин є містечком давнім і історичним. Воно є відомим і знаменитим своїми історичними, культурними і архітектурними пам’ятками. Історичні цвинтарі, як і церкви є невід’ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста і містечка. Для українців сам храм є надзвичайно важливим – це унаочнення, матеріальне втілення духовної сутності християнства. У давнину християн ховали довкола церков, а також в церковних криптах.

У статті проаналізовано характерні особливості української сакральної архітектурної спадщини, її роль і значення для збереження національно-культурної своєрідності та зростання міжнародної привабливості. Увагу акцентовано на сакральній спадщині Дрогобича як невід’ємній складовій національної та світової культури, важливій з погляду її полікультурності, історичної та художньої значимості, необхідності модернізації методів з охорони, популяризації та представлення нової пам’яткоохоронної і музеєфікаційної парадигми.

Сучасна тенденція збереження пам’яток нерухомої спадщини набрала вкрай негативного характеру, оскільки надалі залишається неврегульованою законодавча пам’ятко-охоронна діяльність держави та релігійних громад, які  стають  «власниками»  визначних  сакральних  споруд.  Для  комплексного  збереження  архітектурного  об’єкта  вкрай важливо синхронізувати багатовекторні дослідження фахівців усіх напрямів.

У статті розглянуто особливості архітектури та ландшафтної композиції палацово-паркових комплексів романтичного стилю XIX – початку XX ст. Львівської області. Детально проаналізовано стан збереженості архітектурного комплексу у Мостиськах, розкрито питання його функціонування та власності.