Еволюція філософсько-правового розуміння держави

У статті досліджено зародження та розвиток філософсько-правових концепцій держави. Зазначається, що незважаючи на те, що сам термін “держава” з’явився у період Нового часу, філософсько-правові концепції онтології даного утворення сягають Античності, розвивалися, переосмислювалися та доповнювалися протягом тисячоліть, і продовжують модернізуватися та еволюціонувати дотепер. Для періоду Античності, з її пануючим міфологічним світоглядом та зародженням ідеї природного права, характерним було виділення моральних начал для пояснення потреби об’єднання людей в організовану спільноту, обгрунтування ідеї ідеального правителя, акцент на принципі справедливості. Проаналізовано міркування найбільш впливових мислителів Античності щодо оптимальної форми правління. Так, Платон був прихильником аристократії, водночас вважав демократію, теократію та олігархію пагубними для суспільства. Аристотель розвинув вчення про людину, як про “політичну тварину”, і вважав ідеальною формою державного управління політію. Епоха Середньовіччя ознаменувалася новими філософсько-правовими ідеями розуміння держави. На зміну морального закону прийшов теоцентричний світогляд. Бог – це єдине і абсолютне буття, і все інше існує відповідно до його волі. Відтак, земна ієрархія відображала ієрархію небесну, а всяка влада розумілася як така, що походить від Бога. Панівне становище займала християнська ідеологія.

В період Відродження на зміну теоценричному світогляду приходить антропоцентричний. Центром філософсько-правових надбудов стала людина, а тому і змінилися концепції онтології держави. Зазначається, що мислителі Реформації та Просвітництва продовжили традиції Ренесансу, наповнюючи філософське-правове розуміння держави новими категоріями. Акцентовано, що для періоду Нового часу характерним є переосмислення ролі природного права. Воно очищується від богословських ідей, та займає якісно нове місце в праві позитивному.