Висвітлюються питання закладення українських державницьких традицій як однієї з форм самоідентифікації народу в контексті періодизації історії держави і права й формування українського етносу (нації). Простежено наслідки закладення українських державницьких традицій від Середньовіччя і по Новий час.
Наголошено, що основи державницьких традицій українців було закладено у період українського середньовічного державотворення. Зокрема, у добу давньокиївської Русі через прийняття князем Володимиром християнства було визначено цивілізаційний вибір українського народу й закладено фундамент його правової та політичної культури. Акцентовано, що Києво-руська держава ‑ також важливий етап українського етноґенезу, пізніше ‑ націоґенезу. Підкреслено, що від часу Галицько-Волинської держави українці остаточно утвердилися у європейському векторі розвитку, а у складі Литовської держави руські (українські) землі розвивалася фактично на основі руської традиції державного устрою, правової системи, культури й побуту. Встановлено, що українське козацтво, з одного боку, зіграло роль підвалини у формуванні нової «козацької» української нації, а з іншого ‑ обійняло місце основної соціальної бази й провідника масового руху за політичне самовизначення українців. Доведено, що система права доби Русі-України заклала правові основи української державності. Її уособлення ‑ «Руська правда» урегульовувала суспільно-політичні, морально-правові відносини впродовж кількох століть і склала підґрунтя для Литовського статуту й подальшого розвитку права Гетьманщини. Аргументовано, що за несприятливого геополітичного розкладу для українських земель впродовж «довгого» ХІХ ст. українці намагались само-організувати національне державне життя, шукаючи відповідні «компенсаційні замінники» ‑ своєрідні субститути національної державності. Мотивовано, що важливим фактором національної самоідентифікації українців цього часу слід вважати ідею приналежності українського народу до європейського цивілізаційного простору.
1. Radko P.H. (2013). Novitnia istoriohrafiia natsionalnykh tradytsii ukrainskoho derzhavotvorennia: avtoref... d. ist. n., spets.: 07.00.06 istoriohrafiia, dzhereloznavstvo ta spetsialni istorychni dystsypliny. K.: In-t ukr. arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho, 34 p.
2. Ukrainskyi instytut natsionalnoi pamiati. Informatsiini materialy do Dnia nezalezhnosti Ukrainy. URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/derzhsluzhbovcyam/informaciyn...
3. Terlyuk I.Ia. (2020). Ukrainska natsionalna derzhavno-pravova tradytsiia (druha polovyna XVI - pochatok ХХ st.): [monohrafiia]. Lviv: TzOV «Halytska vydavnycha spilka», 392 p.
4. Terlyuk I.Ya. (2021). «Derzhavno-pravova tradytsiia» i «(ukrainska) natsionalna derzhavno-pravova tradytsiia»: do pytannia pro zmistove znachennia poniat. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: «Iurydychni nauky». Vyp. 8. № 2 (30). P. 26-35.
5. Miroshnychenko M.M. (2006). Derzhavnist i pravo Ukrainy: henezys u yevropeiskomu konteksti (Z naidavnishykh chasiv do pochatku ХІХ st.): Monohrafiia. K.: Atika, 544 p.
6. Pivtorak H. (1993). Ukraintsi: zvidky my i nasha mova. K.: Naukova dumкa, 200 p.
7. Rozumnyi M. (2001). Ukrainska ideia na tli tsyvilizatsii. K.: Lybid, 288 p.
8. Chubatyi M. (1994). Ohliad istorii ukrainskoho prava: Istoriia dzherel ta derzhavnoho prava / Za red. V. Ivanenka: UКU. Miunkhen. K.: Noosfera, 321 p.
9. Norkus Zenonas. (2016). Neproholoshena imperiia: Velyke kniazivstvo Lytovske z pohliadu porivnialno-istorychnoi sotsiolohii imperii [Monohrafiia] / Per. z lyt. Petro Bilynskyi. K.: Krytyka, 440 p.
10. Kushynska L.A. (2008). Zvychaieve pravo ta yoho evoliutsiia u skhidnoslovianskomu suspilstvi (VI-XI st.): monohrafiia. K.: Vyd-vo NPU im. M.P. Drahomanova, 140 p.
11. Makarchuk Volodymyr, Terlyuk Ivan. (2020). Kozatske pravo Hetmanshchyny yak osoblyvyi polityko-pravovyi fenomen. Annaly yurydychnoi istorii. V. 4. Vyp. 4: «Filosofiia derzhavy ta prava». P. 69-79.
12. Terlyuk I.Ya. (2022). Ukrainska substytutna derzhavnist ostannoi chverti XVIII – pochatku ХХ st.: osoblyvosti rozvytku ukrainskykh pravovykh ta samovriadnykh tradytsii u skladi Rosiiskoi ta Avstriiskoi (Avstro-Uhorskoi) imperii. Yurydychnyi zhurnal Pravo Ukrainy. № 3. P. 57‑79.
13. Terlyuk I.Ya. (2017). Ukrainskyi yevropotsentryzm: pershi sproby tsyvilizatsiinoho pidkhodu v obgruntuvanni idei natsionalnoi derzhavnosti (seredyna ХІХ – pochatok ХХ st.). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna. Vypusk 64. P. 79-86.