Розкрито зміст, складові та функції національної ідентичності. Проаналізовано стан та проблеми формування української національної ідентичності. Обґрунтовано теоретичні основи державного управління у сфері формування національної ідентичності.
Досліджено детермінанти особливостей публічного управління етнополітичними відносинами в межах поліетнічного суспільства. Визначено проблемні моменти та ключові завдання публічної етнополітики з метою забезпечення гармонізації міжетнічних відносин, міжетнічної взаємодії та національної консолідації.
Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття «цінності»; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації.
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми криється у зростанні інтересу до «національного боку» проблеми осмислення досвіду становлення української державності, зокрема, в ідеологічному вимірі: формування української (політичної) нації, витоків та еволюції ідей української національної державності, поглядів вчених-дослідників української «національної проблематики».
З’ясовано сутність народного суверенітету як правового феномену та запропоновано його авторське визначення для науки конституційного права. Доведено, що “народний суверенітет” є складним правовим поняттям, яке складається з двох взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних елементів – “суверенітет” та “народ”, які формують цілісну правову категорію, яка одночасно є основоположним принципом сучасного конституціоналізму.
Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності
поняття “нація”, його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями
“етнос” і “народ”. Наголошено на тому, що поняття “нація” найчастіше корелює з
поняттями “етнос” і “народ”. Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений
запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від
інших націй державними кордонами, а також-інтегрування інших націй до складу своєї
держави на правах національних меншин.
Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності
поняття «нація», його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями
«етнос» і «народ». Наголошено на тому, що поняття «нація» найчастіше корелює з
поняттями «етнос» і «народ». Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений
запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від
інших націй державними кордонами, а також - інтегрування інших націй до складу своєї
держави на правах національних меншин.
Розглянуто проблему захисту свободи, незалежності і суверенітету держави в філо-
софських, політико-правових концепціях великого німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля.
Німецький мислитель дав глибокий аналіз ролі і місця держави в розвитку і
функціонуванні суспільства. Він один із перших акцентував увагу на необхідності
захищати державу її свободу, незалежність і суверенітет від агресії. У цьому аспекті
розкрив роль, значення народу і армії в захисті своєї держави. Філософсько-правові,
Розглянуто деякі наукові, філософські, соціально-правові, історичні і релігійні концепції геніального німецького мислителя Готфріда Вільгельма Лейбніца. Його наукові теоретичні ідеї відігравали важливу роль у науковому і соціальному прогресі у Західній Європі. Науково-теоретичні, філософські ідеї Лейбніца і у наш час не втратили своєї актуальності і соціальної цінності. Життя і творчість, просвітницька діяльність філософа яскравий приклад вірного служіння всьому людству на шляху прогресу.
Оцінено одну із геніальних рис патріарха українського національного устремління
та його роль як творця історії – володіння подвижницьким талантом комунікувати,
Словом вершити історію нації. У контексті об’єктивних оцінок М. Грушевського для
нових штрихів до портрета потрібно заповнити прогалини у наукових розвідках його
спадку як митця пробудження українського суспільства через діалог з ним.