Однією з провідних ознак, базових характеристик сучасних розвинених демократичних держав є наявність фактичного існування та правового забезпечення діяльності опозиції як основній противазі можливій узурпації державної влади. Разом із тим, досвід функціювання опозиції в новітній історії Української держави показує цікаву тенденцію – деформоване розуміння сутності цього політико-правового інституту, зважаючи на повне його заперечення в радянській теорії та практиці державного будівництва.
Розстановка політичних сил у Верховній Раді України вкотре демонструє, наскільки незахищеною в нормативно-правовому регулюванні є опозиційна діяльність як у парламенті, так і поза його межами. Праваж і гарантії опозиції, яка існує поза межами парламенту, лежать у площині регулювання законодавства про місцевесамоврядування, про звернення громадян, про політичніпартії, засоби масової інформації тощо. Взаємовідносиниміж владою й опозицією в новітній період розвиткуУкраїнської держави були непростими, суперечливими таподекуди радикальними. Разом із тим, представникамрізних політичних сил, які знаходилися чи то при владі, чи то в опозиції, за відсутності нормативно-правовогорегулювання опозиційної діяльності вдавалося політико-правовими механізмами вирішувати складні конфлікти йзнаходити виходи з політичних та інституційних криз.Дискусій та розмов політиків недостатньо – необхідні дії законодавця щодо встановлення конституційно-правового статусу парламентської опозиції. Тому, взаємодія державної влади й опозиції в розвиненій конституційній державі повинна будуватися на основі демократичних принципів, які мають стати основою для ефективної й конструктивної співпраці між владою та інститутами опозиції. Загалом, відсутність чітких і містких нормативних приписів може не бути проблемою, якщо в державі існують тривалі традиції вирішення політико-правових конфліктів. Однак в Україні такі традиції відсутні. Саме, тому вирішення проблем статусу опозиції в Україні можливе тільки за допомогою правотворення.
1. Ferrero G.(1942) Pryntsypy vlady. [The Principles of Power]. New York : Putnam. 333 p. [in English].
2. Сарторі Дж. (2005) Vertykalna demokratiia. Demokratiia : antolohiia. upor. O. Protsenko. Kyiv : Smoloskyp. P. 488–489. [in English].
3. Pro Rehlament Verkhovnoi Rady Ukrainy : Zakon Ukrainy [On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine: Law of Ukraine] vid 10.02.2010. №1861-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2010. №14–15, № 16–17. St. 133 (zi zminamy).
4. Pro Rehlament Verkhovnoi Rady Ukrainy : Zakon Ukrainy [On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine: Law of Ukraine] vid 10.02.2010. №1861-VI (u redaktsii vid 08.05.2010. №2157-VI). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2010. № 14–15, 16–17 St. 133 (vtratyv chynnist).
5. Vyborchyi kodeks Ukrainy : Kodeks, Zakon [Electoral Code of Ukraine: Code, Law] : vid 19 hrudnia 2019 r. №396-IX. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2020. №7, 8, 9. St. 48 (zi zminamy).
6. Kovalchuk V.B. (2022) Rol opozytsii v demokratychnomu parlamenti: poshuk balansu mizh lehitymnoiu vladoiu ta tyraniieiu bilshosti. [ The role of the opposition in a democratic parliament: finding a balance between legitimate power and the tyranny of the majority.]Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Seriia: Yurydychni nauky. №2, 2022 S.67. [in Ukrainian].
7. Elektoralni oriientatsii hromadian Ukrainy (sichen 2022 r.). [Electoral orientations of the citizens of Ukraine (January 2022)]. Retrived from: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/elektoral.... (accessed 25.04. 2022).