Практика розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, при якій фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою, здебільшого, кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками. Часто це циклічна модель поведінки, яка загост­рюється, ставлячи під загрозу життя та емоційне благополуччя жертв. Права, які порушуються внаслідок домашнього насильства, включають охоплюють основні фундаментальні права, які захищені міжнародним правом, наприклад, право на життя та тілесну недоторканість і свободу від тортур та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження.

У статті з’ясовано які стягнення, які найчастіше застосовуються до осіб, що притя­гуються до відповідальності. С, серед яких них –це штраф, який вважаємо недостатньо ефек­тивним, оскільки може впливати на жертву, а також через малий розмір штрафу. Виокремлена проблема, яка полягає в тому, що суди не приділяють надають достатньої уваги у з’ясуванні з’ясуванню всіх обставин справи, недостатнім є і обґрунтування застосування виду стягнення за вчинення домашнього насильства. Не меншою є проблема самого фіксу­вання випадків домашнього насильства, адже протоколи часто складаються із порушен­ням вимог КУпАП. Залишається проблема визнання дітей потерпілими, у випадках вчинення насильства у їх присутності.

Зауважено, що встановлення адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї не є достатньо ефективним засобом протидії сімейному насильству та запобігання його рецидивам.