суд

У статті з’ясовано те, що гармонізація національного законодавства про медіацію з європейськими нормами сприятиме розвитку цього інституту в правовій державі.

Встановлено, що раціональне застосування охарактеризованих норм, із урахуванням світових тенденцій, угод, укладених за результатами медіації під час виконавчого провадження, буде вдосконалювати роботу виконавцю, який здійснює виконавче провадження.

Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам.

Символізм справедливого правосуддя асоціюється з Фемідою, яка тримає в руках терези і зважує цінності та інтереси, факти і докази, аргументи і позиції. Інтелектуальна позиція адвоката й судді розглядається як шлях до отримання справедливого рішення.

Обґрунтовано зміст принципу взаємної поваги адвоката та судді в судовому процесі. Виокремлено окремі деонтологічні засади взаємної співпраці в процесі здійснення судочинства адвоката та судді.

У статті здійснено спробу дати характеристику принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами та проаналізувати судову практику щодо зло­вживання процесуальними правами. Наголошено, що принцип неприпустимості зло­вживання процесуальними правами конкурує з принципом доступу до правосуддя, по­заяк у разі залишення позову без розгляду фактично обмежується право на доступ до правосуддя. Здійснено трактування категорії “добросовісність” як невід’ємної харак­теристики поведінки учасників адміністративного процесу.

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, при якій фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою, здебільшого, кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками.

Метою статті є дослідження поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України. На основі правових методів наукового пізнання, таких як діалектичний, логіко-формальний, порівняльно-правовий тощо, розглянуто сучасні підходи до розуміння правової природи та сутності поняття “примирення”.

Прокурори та адвокати, робота яких полягає у гарантуванні застосування закону, водночас повинні сумлінно поважати рішення суду, застосування котрих часто є їхнім обов’язком, охороняти під час їх виконання право на оскарження. Очевидно, що зворотний варіант також є правильним: судді повинні поважати прокурорів як представників зазначених професійних органів і не втручатися у виконання їхніх функцій. Відповідно до ст.

Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.

У статті здійснено аналіз місця та ролі судді у процедурі примирення сторін в адміністративному судочинстві України та держав-членів ЄС. Встановлено, що в Україні існує проста модель суб’єктного складу примирення сторін в адміністративному судочинстві, котра характеризується певними елементами відносно ускладненої моделі відповідного суб’єктного складу (суддя спонукає сторінони спробувати примиритись, однак, не надає їм певних варіантів примирення, які повинні ними бути розглянуті).