суд

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, при якій фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою, здебільшого, кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками.

Метою статті є дослідження поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України. На основі правових методів наукового пізнання, таких як: діалектичний, логіко-формальний, порівняльно-правовий та ін., розглянуто сучасні підходи до розуміння правової природи та сутності поняття «примирення».

Прокурори та  адвокати робота яких полягає у гарантуванні застосування закону,  і в той же час сумлінно поважати рішення суду, застосування котрих часто є їхнім обов’язком, охороняти під час їх виконання право на оскарження. Очевидно, що зворотний варіант також є правильним: судді повинні поважати прокурорів як представників зазначених професійних органів і не втручатися у виконання їхніх функцій». Відповідно до ст.

Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.

У статті здійснено аналіз місця та ролі судді у процедурі примирення сторін в адміністративному судочинстві України та держав-членів ЄС. Встановлено, що в Україні існує проста модель суб’єктного складу примирення сторін в адміністративному судочинстві, котра характеризується певними елементами відносно ускладненої моделі відповідного суб’єктного складу (суддя спонукає сторінони спробувати примиритись, однак, не надає їм певних варіантів примирення, які повинні ними бути розглянуті).

У статті досліджується спрощене позовне провадження як одна з форм адміністративного судочинства, що призначена для розгляду справ незначної складності (малозначних справ) та інших справ, які потребують швидкого вирішення. На основі аналізу норм процесуального права та судової практики висвітлено характерні особливості розгляду судом адміністративних справ найменшої складності.

У статті здійснено загальнотеоретичний аналіз діяльності судів, порушено проблематика правосуддя та діяльності Вищої ради правосуддя в сучасний період воєнного стану в Україні. Розглянути особливості діяльності Вищої ради правосуддя, як єдиного державного органу, що покликаний вносити подання про призначення судді на посаду, ухвалювати рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності, ухвалювати рішення про звільнення судді з посади, надавати згоду на затримання судді чи утримування його під вартою. 

У статті проаналізовано особливості соціальної ефективності правосуддя, проблеми її забезпечення та шляхи підвищення. Зазначається, що ефективність правосуддя належить до пріоритетних завдань держави, з яким прямо пов’язане забезпечення прав людини і громадянина. Виділено соціальні фактори, які негативно впливають на ефективність правосуддя, до яких слід віднести, окрім режиму воєнного стану, зниження рівня довіри суспільства до суду, корумпованість, а також цілий ряд політичних, економічних та соціальних реалій.

Стаття присвячена питанню, що становить інтерес науковців та практиків в контексті застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - характеристиці особи поручителя, як такої, що заслуговує на довіру. Дослідження положень чинного законодавства та результатів наукових праць вчених обґрунтовано дозволило сформувати відповідні висновки.