адміністративна відповідальність

У статті проаналізовано особливості правового регулювання та судового розгляду справ, пов’язаних із булінгом (цькуванням) в освітньому середовищі. Розглянуто норма-тивно-правові засади притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу, передбачені законодавством України, а також проаналізовано окремі аспекти судової практики щодо застосування відповідних правових норм.

У статті досліджено проблематику адміністративної відповідальності юридичних осіб, оскільки притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності залишається одним із найменш врегульованих у національному законодавстві. Тривалий час домінував погляд, згідно з яким суб’єктами адміністративної відповідальності могли бути лише фізичні особи.

У статті з’ясовано, що сучасне освітнє середовище є одним з основних компонентів, на якому має бути побудована політика закладу освіти з метою забезпечення необхідних умов, засобів і технології для навчання учнів, освітян, батьків як у приміщенні навчального закладу, так і за його межами. Зазначено, що формування безпечного освітнього середовища є превентивним заходом для запобігання насильству, булінгу та іншим негативним явищам у закладах освіти.

У статті розглядається феномен віктимізації булінгу з правового погляду. Про­аналізовано основні причини, форми і наслідки булінгу, а також правові аспекти запобігання та протидії цьому явищу. Автор звертає увагу на міжнародний досвід і практику застосування законодавства в Україні, пропонуючи рекомендації щодо вдос­коналення правових механізмів протидії булінгу та захисту постраждалих осіб.

Підкреслено, що політика “нульової толерантності”, запроваджена на рівні на-
в­чальних закладів, не є достатньо ефективною для зменшення насильства в освітньому середовищі. 

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, при якій фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою, здебільшого, кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками.

У статті схарактеризовано особливості функціонування судових органів як суб’єк тів системи адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій в Україні. Реалізація судовими органами адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій здійснюється через систему судів загальної юрисдикції, адмініст ративних судів, Верховний Суд України, що діють на єдиних засадах, щодо реалізації спільних завдань у сфері правосуддя.

Комплексно досліджено технології, покликані здійснювати захист прав інтелектуальної власності. Проаналізовано наукознавче підґрунтя дослідження інформаційних технологій для забезпечення захисту права інтелектуальної власності.

Акцентовано на тісному зв’язку розвитку інформаційних технологій і викликів для захисту інтелектуальної власності, розглянуто цю проблематику в контексті адміністративно-правових аспектів забезпечення такого захисту. Сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових актів у досліджуваній сфері.

У статті проаналізовано теоретичні положення, чинні нормативно-правові акти, які врегульовують відносини, що пов’язані із застосуванням адміністративної відповідальності за вчинення булінгу чи мобінгу (цькування).
Зокрема, з’ясовано, що широкий за змістом перелік насильницьких дій, які виявляються у формі булінгу та мобінгу (цькування), закріплено у статтях 173-4, 173-5 КУпАП. Серед різноманітних проявів насильства зауважено про агресивну поведінку особи, яка вчиняє насильницькі дії по відношенню до іншої особи.

Анотація. Розгляд положень, які пов’язані з адміністративною протиправністю, спрямованою на посягання на суспільні відносини, передбачає аналіз основних її складових і причин виникнення у звичайних умовах функціонування суспільства, а також в особливих, до яких належить, зокрема, правовий режим воєнного стану. Складність соціально-економічної та політичної ситуації в Україні обумовлена введенням Президентом України в лютому 2022 року воєнного стану (через військову агресію Російської Федерації).

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].