адміністративна відповідальність

У статті схарактеризовано особливості функціонування органів судових органів як суб’єктів системи адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій в Україні. Реалізація судовими органами адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій здійснюється системою судів загальної юрисдикції, адміністративними судами, Верховним Судом України, що діють на єдиних засадах, щодо реалізації спільних завдань у сфері правосуддя.

Статтю присвячено комплексному дослідженню технологіям, які покликані здійснювати захист правам інтелектуальної власності. Проаналізовано наукознавче підґрунтя дослідження інформаційних технологій для забезпечення захисту права інтелектуальної власності.

Акцентовано увагу на тісному зв’язку розвитку інформаційних технологій і викликів для захисту інтелектуальної власності, розглянуто цю проблематику у контексті адміністративно-правових аспектів забезпечення такого захисту. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових актів у досліджуваній сфері.

У статті проаналізовано теоретичні положення, чинні нормативно-правові акти, які врегульовують відносини, що пов’язані із застосуванням адміністративної відповідальності за вчинення булінгу чи мобінгу (цькування).
Зокрема, з’ясовано, що широкий за змістом перелік насильницьких дій, які виявляються у формі булінгу та мобінгу (цькування), закріплено у статтях 173-4, 173-5 КУпАП. Серед різноманітних проявів насильства зауважено про агресивну поведінку особи, яка вчиняє насильницькі дії по відношенню до іншої особи.

Анотація. Розгляд положень, які пов’язані з адміністративною протиправністю, спрямованою на посягання на суспільні відносини, передбачає аналіз основних її складових і причин виникнення у звичайних умовах функціонування суспільства, а також в особливих, до яких належить, зокрема, правовий режим воєнного стану. Складність соціально-економічної та політичної ситуації в Україні обумовлена введенням Президентом України в лютому 2022 року воєнного стану (через військову агресію Російської Федерації).

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].

У даній статті буде розглянуто ключові моменти та проблемні питання, що стосуються здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Адже відповідальність за корупційні правопорушення і правопорушення, пов’язані з корупцію, та протидія їм за допомогою правоохоронної діяльності продовжує залишатись одним з елементів системи запобігання корупції.

У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.

Відновлення порушених прав і свобод фізичних та юридичних осіб тісно повязано із їхньою охороною та захистом, шляхом реалізації завдань визначених у статтях 1 і 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а також у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що свідчить про демократичні конституційні засади розвитку правової системи України з використанням адміністративно-відновлювальних заходів.

У статті розглянуто чинну систему відповідальності у сфері інвестиційної діяльності. Доведено, що правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання інвестиційних відносин, оскільки спрямовує дії усіх суб’єктів інвестиційної діяльності до правомірної поведінки.

В статті розглянуто питання, що пов’язані з порушенням правил громадянами в умовах карантину та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Звернено увагу на важливість розуміння, тлумачення і використання термінів, що характеризують карантин, його складові елементи, а також заходи санітарно-гігієнічного, санітарно-протиепідемічного змісту, спрямовані на боротьбу з інфекційними захворюваннями.