Мотиви злочинної поведінки особи

З’ясовано, що мотиви злочинної поведінки особи – це психо-соціо-кримінологічні спонукальні властивості, що спрямовують діяльність людини в протиправну площину з метою реалізації особистісних прагнень та неправомірної поведінки.

Злочинну поведінку особа може мотивувати безліччю причин і обставин, але всі вони, крім стану афекту, не мають бути виправданням для такого діяння, хоча й у певних ситуаціях можуть стати обставинами, які пом’якшують покарання. Для визнан­ня мотиву обтяжувальною або ж пом’якшувальною обставиною потрібно визначити, наскіль­ки об’єктивним і свідомо-вольовим було рішення особи про вчинення злочину, адже мотиви вчинення певних дій характеризують психологічну сутність особи.

Наголошено, що неможливо сформувати виключну класифікацію мотивів зло­чин­ної поведінки особи, адже цивілізаційний розвиток людства формує нові сфери со­ціаль­ної діяльності, в яких особа реалізує свою правомірну і, на жаль, неправомірну пове­дінку. Злочинна діяльність характеризується мотиваційними особливостями. В юрис­пру­денції визначають низку особливостей та сутнісних підходів до визначення мо­тиву злочину. Концептуальні основи розуміння мотивів злочинної поведінки обґрун­товують­ся психологічними і соціальними чинниками.

Зазначено, що потенційно кожна людина може в певний час і за певних обставин вчинити правопорушення. Важливо розуміти мотивацію, зовнішні та внутрішні чинни­ки, що вплинули на людину. Саме тому кримінально-правова теорія і практика взає­модіє з юридичною психологією, послуговуючись концептуальними теоріями розвитку особистості і мотивації формування її поведінки. Така взаємодія дає змогу максимально уникати ухвалення необґрунтованих висновків та рішень щодо мотивації злочинної поведінки особи.

Акцентовано увагу на тому, що формування особистості людини і її правової пове­дінки – складний процес, що триває упродовж життя і бере початок у ранньому ди­тинстві. Якщо особа зазнала впливу неправомірного середовища, то, звісно, що її моти­ваційні ціннісні орієнтири будуть максимально тяжіти до протиправної самореалізації. Важливо пам’ятати, що не варто таврувати особу через те, що вона вчинила непра­вомірні дії, а навпаки, сприяти тому, щоб мотиваційні чинники поведінки спрямо­вува­лися у право­мірне русло.