Анотація. З’ясовано, що природно-правові закони розвитку суспільства є невід’ємною складовою формування цивілізованої правової системи в межах правового
простору. Людина не може впливати на норми природного права, а лише максимально послуговуватися ними, пізнавати їх і втілювати у позитивно-правове поле держави для формування правового і демократичного суспільств. Ціннісним виміром розвитку людиноцентрованого суспільства є рівень правової свідомості та правової культури
його громадян, а також, здатність формувати в молодого покоління ціннісно-правових орієнтирів на правомірну поведінку.
Наголошено, що суспільні процеси в сучасному світі динамічні і не завжди позитивне право може вчасно врегулювати певні відносини, з огляду на тривалість
законодавчого процесу. Норми природного права діють безперервно і завжди “готові” скорегувати ті, чи інші аспекти функціонування суспільства.
Зазначено, що суспільна мораль теж формується на основі норм природного права, звичаїв та традицій певної спільноти людей, але часто норми моралі не відповідають нормам природного права, або й суперечать їм. Така ситуація складається за умов, коли суспільство нехтує загальнолюдськими цінностями, формується як авторитарне, чи тоталітарне. Ціннісні орієнтири людей зазнають певної деформації пі впливом неправової ідеології, спотвореного сприйняття соціокультурних феноменів.
Негативним аспектом є те, що такі антиціннісні установки особи можуть відображатися при прийнятті нормативно-правових актів держави, виконання і дотримання яких буде загальнообов’язковим.
Акцентовано увагу на тому, що норми природного права впливають на формування правосвідомості конкретної особи і суспільства загалом, що є важливим
чинником для повноцінного розвитку державного суспільства, адже громадяни з таким рівнем правосвідомості здатні сформувати громадянське суспільство і максимально його розвинути в напрямі правової держави.
Правова культура особи формується під впливом суспільних цінностей, морально-етичних норм та правосвідомості. Правову культуру важливо не лише активно розвивати, а й вчасно формувати. Мова йде про молоде покоління, правову свідомість і культуру якого потрібно формувати з дитинства. У цьому процесі важлива роль належить закладам освіти, сім’ї, оточенню.
1. Суспільство (2018). Вільна енциклопедія Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE (Дата звер-
нення: 16.09.2024).
2. Суспільство. (2006). Велика Українська Енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/%D0%A1%D1%83%D1% 81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE (Дата звернення: 16.09.2024).
3. Рабінович С. П. (2010). Природно-правові підходи в юридичному регулюванні : монографія. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ. 576 с.
4. Козюбра М. І. (2021). Доктрина природного права: через історичні злети й падіння до визнання основою найважливіших досягнень сучасної правової теорії та практики. Право України. No 1. С. 12 42.
5. Костенко О. М. (2021). Що таке природне право? Концепція природного права у світлі соціального натуралізму. Право України. No 1. С. 115–138.
6. Романова А. С. (2023). Правова доктрина природного права у регулюванні суспільних відносин на основі верховенства права. Аналітично-порівняльне правознавство. С. 632–635.
7. Міхайліна Т. В. (2019). Правосвідомість у правовій системі: кібернетичний та синергетичний аспекти. Підприємництво, господарство і право. No 8. С. 150–155.
8. Герасіна Л. М., Данильян О. Г., Дзьобань О. П. (2009). Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні : монографія. Х. : Право. 352 с.
9. Макєєва О. М. (2012). Правова культура як елемент правової системи. Часопис Київського університету права. No 4. С. 64–67.
10. Савайда О. і. Надурак В. В. (2020). Правова культура як загальносоціальний феномен: проблеми розвитку. Science, society, education: topical issues and development prospects. Abstracts of the 2nd International scientific and practical conference. SPC “Sci-conf.com.ua”. Kharkiv, Ukraine, January 20-21. С. 707–711.
11. Зубчевська С. В. (2019). Правова культура як запорука формування правової відповідальності молоді. Наукові праці МАУП. Педагогічні науки. No 67. Т. 1. С. 34–38.