позитивне право

З’ясовано, що природно-правові закони розвитку суспільства є невід’ємною скла довою частиною формування цивілізованої правової системи в межах правового простору. Людина не може впливати на норми природного права, а лише максимально послуговуватися ними, пізнавати їх і втілювати у позитивно-правове поле держави для формування правового і демократичного суспільств. Ціннісним виміром розвитку людиноцентрованого суспільства є рівень правової свідомості та правової культури його громадян, а також здатність формувати в молодого покоління ціннісно-правові орієнтири на правомірну поведінку.  

Українська Церква (особливо давня сільська) є надійним джерелом природно-надприродної канонічності, істини, справедливості та особливого національного світобачення. Церква століттями здійснювала духовну єдність роду українського, нашої доленосної нації, оскільки глибоко поглинула у природні закони, увібрала у себе їхню мудрість, сприяла регулюванню дій Всесвіту.

У статті досліджується поняття та зміст природніх меж позитивного права. Наголошується, що суспільство користується природними нормами, які створені еволюційно. Держава в нормотворенні може врахувати їх або ні, хоча вони є атрибутами позитивного права, визначають верхні і нижні межі буття і дії. Неврахування суспільно-правових норм у законотворенні призводить до руйнації природних меж позитивного права, нівелювання ціннісних властивостей права, яке формує держава.

Теоретичне розуміння та філософське осмислення всіх правових феноменів
розпочалося з традиційного поділу права на позитивне і природне, відтак вони у
загальній свідомості вважаються певними антиподами, які разом з тим є практично
найбільш значущими типами праворозуміння. Нам вдалося простежити те, що саме
інтенсивний розвиток гуманістичних ідей у контексті нових політичних та економічних
тенденцій обумовив виникнення доктрини “природних прав людини”. Дедалі більше
серед широкого загалу набирала популярності твердження про те, що кожен індивід уже

Досліджено єдність системи церковних канонів. Основну увагу зосереджено на проблемі пошуку духовності, що проаналізовано у статті в антропологічних, етичних й екзистенційних аспектах.