суспільство

Анотація. Сучасні глобальні зміни вимагають переосмислення основних законів функціонування суспільства в умовах невизначеності та динамічних соціальних процесів. Органічні закони, які визначають внутрішню стійкість і здатність суспільства до адаптації, стають об’єктом підвищеного інтересу серед дослідників філософсько-правової науки. Вивчення цих законів у контексті метаантропології дозволяє виявити глибші взаємозв’язки між  соціальною еволюцією та онтологічними аспектами людського буття, що зумовлює актуальність дослідження.

Анотація. З’ясовано, що природно-правові закони розвитку суспільства є невід’ємною складовою формування цивілізованої правової системи в межах правового
простору. Людина не може впливати на норми природного права, а лише максимально послуговуватися ними, пізнавати їх і втілювати у позитивно-правове поле держави для формування правового і демократичного суспільств. Ціннісним виміром розвитку людиноцентрованого суспільства є рівень правової свідомості та правової культури

З’ясовано, що перехідний стан розвитку суспільства завжди характеризується нестабільністю в усіх сферах життєдіяльності людей. Соціальні зміни можуть бути як негативними, так і позитивними, адже суспільство – це живий організм, який повинен оновлюватися, розвиватися, змінюватися. Важливо, щоб саме аномічні стани, кризово-перехідні переходили у стабільні, оновлені соціально-правові взаємовідносини між членами соціуму в межах державного поля, а не заглиблювалися в кризовий занепад.

Наукова стаття присвячена дослідженню питань діяльністі органів місцевого самоврядування в період дії правового режиму воєнного стану у забезпечені функціонування суспільства, характеристики поняття, компетенції та ознак органів місцевого самоврядування, видів органів місцевого самоврядування. У статті розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення найважливіших функцій місцевої влади, зокрема, забезпечення конституційних прав та безпеки громадян. Місцеве самоврядування в період дії воєнного стану щоденно стикається з багатьма викликами.

Наукова стаття присвячена дослідженню питань діяльністі органів державної влади в період дії правового режиму воєнного стану у забезпечені функціонування суспільства, характеристики поняття та ознак органів держави, видів органів держави. У статті розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення найважливіших функцій держави, зокрема, забезпечення безпеки громадян. 24 лютого 2022 року російська федерація, порошуючи норми міжнародного права здійснила повномасштабне вторгнення на територію України.

У статті з’ясовано детермінуючі ознаки справедливості як правової цінності крізь призму сучасного правоворозуміння. Відзначено, що справедливість є однією із найважливіших проблем сучасності, що відображує надскладні діалектичні процеси правового розвитку глобального суспільства. Вона як цінність формує світоглядні установки соціуму, бачення людей свого майбутнього, їх відвічні прагнення до гармонії та досконалості суспільних взаємовідносин. А також дозволяє всебічно осмислити сенс і зміст сучасних процесів державо- та правотворення.

У статті визначено влив європейських принципів на формування соціальної відповідальності місцевого самоврядування.

З’ясовано, що в основі української національної ідеї, серед інших чинників, лежить формування правосвідомого громадянина з правомірним вектором особистісного розвитку. Ми бачимо, що навіть в час війни українці намагаються контролювати дотримання норм права і закону. Активна діяльність усіх правоохоронних структур по забезпеченню правопорядку і попередженню неправомірної поведінки громадян свідчить про прагнення суспільства до правомірного, цивілізованого розвитку навіть в кризово-перехідний період існування нації.

У статті на основі наявних наукових підходів здійснити філософсько-правову кореляцію дефініцій «агресія» та «насильство. Відзначено, що агресія органічно пов’язана з насильством і є його природною основою, як для людського суспільства – соціальної матерії базисом є природне середовище, зокрема, жива матерія, в якій агресія є обов’язковим атрибутом. Проте агресія як явище не є тотожною насильству, як не тотожні жива матерія і соціальна матерія.