Ноосферне право: онтологічний лад як синтез природного і надприродного (англійською)

Досліджується концепція ноосферного права, що генерує матеріальні та духовні аспекти буття. Автор аналізує онтологічні та педагогічні функції цього правового підряду, підкреслюючи його роль у формуванні екологічної свідомості та відповідальності. Розглядаються практичні аспекти впровадження ноосферного права для забезпечення сталого розвитку та гармонійної взаємодії між суспільством і природою.

Запропонований підхід до ноосферного права виходить за межі традиційного правового мислення, оскільки поєднує правовий імператив із духовним виміром.

Стаття вводить у науковий обіг концепцію онтологічного ладу як основи ноосферного права, що дає змогу розглядати його не лише як регулятивну систему, а як філосовсько-правову методику гармонізації людини, суспільства та Всесвіту. Обʼєктом дослідження є ноосферне право як правовий, філософський і духовний феномен.

Предмет дослідження – сутність ноосферного права через концепцію онтологічного ладу та його вплив на взаємодію людини, суспільства і його Всесвіту.

Вчення Вернадського про ноосферу є ключовою концептуальною основою для формування ноосферного права. Вчений визначив ноосферу як сферу розуму, що виникає внаслідок взаємодії людини та природи, коли людська діяльність починає відігравати провідну роль у розвитку біосфери. Основні положення концепції ноосфери, які мають знання для правового дискурсу:

1) пріоритети розуму: розвиток цивілізації має ґрунтуватися на інтелектуальному та моральному вдосконаленні людства;

2) єдність природи і культури: людина не є відокремленою від біосфери, а навпаки – має нести відповідальність за її гармонійний розвиток;

3) колективна відповідальність: ноосферно передбачає глобальну енергію між державами, суспільствами та окремими індивідами у формуванні майбутнього.

У цих положеннях закладені потенційні основи ноосферного права як регулятивної системи, що покликана узгоджувати правові норми із законами розвитку ноосфери.