Побудова демократичної, правової держави немислима без утвердженнясправедливості, правової і матеріальної захищеності особи, взаємної відповідальностіособи і держави, удосконалення законодавства і правової культури в цілому. Державно-правове і національно-культурне відродження можливе лише за умови поваги довласної історії, її світоглядно-філософських гуманістичних традицій, які лежать в основінашої ментальності, визначають характер нації і сутність правової культури. Томуважливо усвідомити свою національну ідентичність, на основі якої формуєтьсянаціональна свідомість і самосвідомість, правосвідомість, національна і правовакультура, що лежать в основі правової, демократичної держави.Сьогодні все більше вітчизняних філософів права схиляються до думки, що правоє формою духовного досвіду людства, складовою культури народу. Вони визначаютьдуховну культуру як синтез духовних цінностей до яких також належить і правовасфера, а правову культуру – різновидом загальної культури, як сфери духовноїдіяльності людини, яка є системою матеріальних та ідеальних елементів, що належатьдо сфери дії права і які відображаються в свідомості та поведінці людей. Будучиелементом загальної культури, правова культура не може розвиватися ізольовано відінших видів культури, тому у своєму функціонуванні вона тісно співпрацює з такимивидами загальної культури, як політична, моральна, етична, естетична та ін. Аленайбільш споріднена правова культура з культурою моральною і, разом з тим, повністюне співпадає ні з яким іншим видом культури. Унікальною і своєрідною роблять їїбезпосередні зв’язки з законодавством. Ці зв’язки відрізняють правову культуру відінших форм культури, роблять її одним з головних факторів життя суспільства,надаючи їй специфічних властивостей. Особливе місце правової культури в загальнійсистемі культури обумовлене саме роллю права як соціального явища.
1. OnopenkoV.V. Bez pravovoyi kyltury derzhava nemozhe vvazhatu cebe pravovoyu. [Without a legalculture, the state cannot consider itself legal].Uryugovuy kyrer1995. 31 sizhnyu. P. 6. 2. Lusak A. L. Kyltyrapravosyggyu. [Justice culture] Mockva, 1990. P. 15, 18. 3. PevchovaE. А. Sovremennue gefunutuvnue podxogy kpravovoi kyltyrei pravovomysoznaniy.[The definitive approaches to legal culture and legal consciousness aremodern]. Zyrnal rociyskogo prava. 2004.№ 3.p.73. 4. AlekceevC. C. Filosofiy prava. [Philosophy of Law]. Mockva :NORMA.1997.336 p. 5. ByrmistrovV. A. Rol pravovoy kyltyru v phormirovanii pravovogo gosydarstva: avtoref. …ducc. kand. urid. nauk. Xarkiy1991. 21p. 6. CemitkoA. P., Rycunov P. K. Pravocoznanie i pravovayu kyltyra. [Legalaw are nessandlegal culture].Teoriy gocydarstva i prava. /Отv. red. V. M. Korelckiy, V. D. Perevalov. Ekaterenbyrg,1996. 456 p. 7. BalukT. I. Vzaimodeyctvie pravovoi kyltyru i democratii [Legal Culture Interactions Democracy].Kuiv, 1984. 8. Patey-Bratacyk M. Naychalniy pocibnik.[Tutorial] Sh. 1.Ternopil : Lider, 2002. 131p.9. Bachinin V.A. Filosofiy prava i prestypleniyu. [Philosophy of Law of Crime] Xarkov : Folio, 1999. 607 p.10. Kazachkov M.Nazionalnoe podcoznatelnoe. [National subconscious] Radyga (Talin) 1990. №4.P. 25-33. 11. KozlovckiyА. А.Pravo yuk piznannyu. Vctyp do gnoceologii prava. [Right as knowledge. Introduction to the epistemology of law].Chernivtzi: Ryta, 1999. 294 p. 12. Nercecyunz V. C. Filosofiy prava [Philosophy of Law]Mockva : Norma,1998. 647p