У статті здійснено комплексний аналіз історичних передумов формування меморіальної архітектури та сучасних тенденцій у проектуванні меморіальних об’єктів, зокрема військових кладовищ, які відображають пам’ять про історичні події та загиблих героїв. Особлива увага приділяється досвіду створення таких об’єктів в Україні та за кордоном, охоплюючи меморіальні комплекси у Києві, Одесі, Черкасах та Львові, а також у Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині, Німеччині та США. Дослідження охоплює архітектурні та художньо-естетичні рішення меморіальних комплексів, що втілюють у собі не лише історичну пам'ять, але й функціонують як символи національної ідентичності та культурної самобутності. Особливий акцент зроблено на сучасних підходах, де переважають мінімалістичні та супрематичні рішення, які створюють емоційну та духовну атмосферу для відвідувачів, допомагаючи не лише вшанувати пам’ять загиблих, але й глибше усвідомити власну національну приналежність.
Автори аналізують приклади проєктування меморіальних об’єктів, розроблених Львівською архітектурною школою, зокрема кафедрою ДАС, у вигляді навчальних, пошукових та конкурсних проєктів. Ці проєкти мають потенціал для подальшого розвитку національної архітектури меморіально-монументального дизайну, зокрема у контексті вшанування загиблих військових та цивільних у нинішній війні України проти російської агресії. Досліджено приклади реновації меморіальних об’єктів, розроблених в рамках бакалаврських та магістерських програм, зокрема проекти військових меморіалів у Львові та інших містах України. Акцент зроблено на поєднанні архітектурних, культурних та національних аспектів у створенні меморіальних об’єктів, що слугують не лише місцями пам’яті, а й символами національної єдності та ідентичності.
Ця робота підкреслює важливість архітектурного підходу до збереження історичної пам’яті, сприяючи формуванню нових культурних символів та відродженню національної спадщини через монументально-меморіальний дизайн.