Сучасне суспільство переживає глибокі трансформаційні процеси, що стосуються не лише соціально-економічних, а й духовно-моральних основ буття. У цих умовах питання правової культури набуває нових вимірів, зокрема в аспекті її духовно-морального наповнення. Правова культура постає не лише як система знань про право, правові навички та правову поведінку, а й як онтологічно глибоке явище, тісно пов’язане з духовністю, моральністю та культурною ідентичністю особистості. Саме тому актуальний аналіз правової культури через призму джерел чеснот, моральних орієнтирів і християнської екзистенції.
Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, що поєднує філософсько-правовий аналіз, культурологічне бачення, богословське осмислення і герменевтику інтерпретацію моральних категорій. Такий підхід дає змогу глибше дослідити, як духовні й моральні засади формують структуру правової культури, а також як сама правова культура впливає на етичну свідомість і вищі ціннісні орієнтири особистості.
Під поняттям правова культура в цьому дослідженні розуміється не лише сукупність правових знань і вмінь, а й здатність діяти відповідно до внутрішньоморальної норми, що кореспондує із правом, а вищим проявом – із божественною правдою.
Моральність розглядається як система норм, що формується від впливом духовної цивілізації, канонічних традицій та онтологічного розуміння людини.
Конкретні духовні якості виражені у чеснотах, що реалізуються через вольовий акт та спрямовують правову поведінку особи.
Ядром усього дослідження є духовно-моральні засади як комплекс фундаментальних орієнтирів, які формують внутрішній світ людини, її здатність розрізняти добро і зло, обирати шлях істини, справедливості, любові та служіння. Вони базуються на духовних джерелах: віра, совість, Священне Писання, канонічна традиція, молитовний досвід, споглядальна екзистенція, християнське вчення про чесноти; на моральних категоріях: добро, обов’язок, честь, гідність, милосердя, жертовність, істинність, моральний вибір; на цінностях, виведених з онтології людини: з її створеності на образ Божий, її покликання до святості, до морального зростання і до свободи, яка не нищить, а гармонізує.
- Августин Аврелій. Про град Божий. Київ: КМ Академія, 2002. 783 с.
- Аквінський Фома. Сума теології. Вибрані питання. Львів: Свічадо, 2001. 432 с.
- Арістотель. Нікоманова етика. Київ: Юріверс, 2002. 319 с.
- Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2011. 1376 с.
- Дамаскин Іоан, преподобний. Точний виклад Православної віри. Київ: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. 294 с.
- Конституція Пилипа Орлика: 1710 рік. Текст і дослідження. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, 2008. 112 с.
- Конституція України: офіц. текст: станом на 1 січня 2024 р. Київ: Парлам. вид-во, 2024. 64 с.
- Отці Церкви про багатство і бідність / ред. М. Горяча (Витоки християнства. Част. 4: Джерела, 2). Львів: Вид-во УКУ 2018, 360 с.
- Платон. Держава. Київ: Основи, 2000. 528 с.
- Релігієзнавчий словник / за ред. А. Колодного і Б. Лобовика. К.: Четверта хвиля, 1996. 392 с.
- Сливка С. С. Філософія права: том 4. Канонічне право: підручник. Вид. 5-те, переробл. і допов. Київ: Вид-во “Людмила”, 2021. 347 с.
- Сливка С. С. Паломницьке богослів’я: курс лекцій з методичними та практичними рекомендаціями. Івано-Франківськ; Львів; Манява: Манускрипт-Львів, 2025. 368 с.
- Філософський енциклопедичний словник / за ред. В. І. Шинкарука. К.: Абрис, 2002. 744 с.