правосвідомість

З’ясовано, що в основі української національної ідеї, серед інших чинників, лежить формування правосвідомого громадянина з правомірним вектором особистісного розвитку. Ми бачимо, що навіть в час війни українці намагаються контролювати дотримання норм права і закону. Активна діяльність усіх правоохоронних структур по забезпеченню правопорядку і попередженню неправомірної поведінки громадян свідчить про прагнення суспільства до правомірного, цивілізованого розвитку навіть в кризово-перехідний період існування нації.

Визначено особливості діяльності громадських організацій в контексті формуван- ня правової ідеології у транзитивних суспільствах. Відзначено, що як соціальний фено- мен правова ідеологія потребує розгляду як мінімум у двох аспектах: онтологічному і гносеологічному. В онтологічному аспекті ідеологія постає як один із базових соціально- правових інститутів, а в гносеологічному – дослідження ідеології передбачає вивчення ідеологічно-правових компонентів українського суспільства.

Сьогодні реальною вимогою часу є пріоритет права над політикою сваволі влади, що визначає устрій любої правової держави. Ідея правової держави нерозривно пов’язана з ідеєю суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству. Реалізація принципів правової держави, яка фактично обмежує себе правами і свободами людини, верховенство права, як загально гуманістична цінність, призводять до розширення сфери приватно-правового регулювання, які виникають переважно між суб’єктами громадянського суспільства, забезпечуючи умови його функціонування.

У статті здійснено аналіз структуралізації системи права як регулятивної основи правової системи, що формується, ґрунтуючись на правовій ідеології певної держави й водночас виступаючи нормативним базисом поведінки у сфері права. Визначено генеративну роль правової свідомості стосовно компонентного складу правової системи, що в майбутньому й забезпечує її інтегрування. У контексті останніх напрацювань правової доктрини раціональним є аналіз розумово-психологічного сприйняття розподілу права на галузі і критерії їх виокремлення, шо й обумовлює актуальність цієї наукової статті.

Стаття є студією-прологом до дослідження складної масштабної наукової проблеми, яку можна означити як «журналістика і культура дитинства». Засадничим питанням цієї наукової ділянки є образ дитини, який формують засоби масової інформації, головно у такому ключі: дитина — це правовий суб’єкт чи безправний об’єкт.

У статті з’ясовано, правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Визначено, що правові цінності, по-перше, взаємопов’язані з принципами права, правосвідомістю, правотворчістю та правореалізацією; по-друге вони є реальними соціально-правовими явищами, правовими засоби та механізмами. Правові цінності мають ієрархічну структуру, їх система ґрунтується на певному комплексі інтересів, в основі яких є людські потреби.

Побудова демократичної, правової держави немислима без утвердженнясправедливості, правової і матеріальної захищеності особи, взаємної відповідальностіособи і держави, удосконалення законодавства і правової культури в цілому. Державно-правове і національно-культурне відродження можливе лише за умови поваги довласної історії, її світоглядно-філософських гуманістичних традицій, які лежать в основінашої ментальності, визначають характер нації і сутність правової культури.