Право виконавців і виробників фонограми на справедливу винагороду

Стаття присвячена питанням виплати виконавцям творів та виробникам фоно­грам винагороди, яку прийнято називати справедливою, за використання фонограм і зафіксованих у них виконань. 

Визначено причини запровадження права на справедливу винагороду для вико­навців і виробників фонограм у міжнародному, європейському та національному зако­нодавствах. Доведено, що у законодавстві визначення поняття “справедлива вина­города” немає, хоча цей термін широко використовується в сфері авторського права і суміжних прав. 

На основі правового аналізу законодавства встановлено відмінність між поняттями “винагорода” і “справедлива винагорода”.  Обґрунтовано, що ототожнення цих понять у Законі України “Про авторське право і суміжні права” призвело до появи протиріч, неузгодженостей між його нормами, що істотно знижує якість законодавства та позначається на практиці його застосування. У зв’язку з цим виокремлено основні ознаки, притаманні цьому терміну, та сформульовано авторське визначення поняття “справедлива винагорода”. 

Опрацьовано норми Закону, що передбачають право на справедливу винагороду за: 1) використання виконань і фонограм, створених працівниками (виконавцями, виробниками фонограм) за трудовим договором; 2) публічне виконання; передачу в ефір фонограми і виконання, зафіксованого у фонограмі, опублікованих з комерційною метою; 3) приватне копіювання фонограми і виконання, зафіксованого у фонограмі; 4) прокат примірників. 

Доведено, що норми Закону, що стосуються права на справедливу винаго­роду,  потребують удосконалення. На основі проведеного правового аналізу запропоно­вані зміни і доповнення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” та інших законів. Підкреслено, що внесення змін і доповнень до законодавства надасть правової визначеності, передбачуваності нормам, що сприятиме їх ефективній реалізації на практиці.