Статтю присвячено комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування превентивних і примусових поліцейських заходів в Україні крізь призму стандартів, вироблених Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів гармонізації національного законодавства та правозастосовної практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та формулювання пропозицій щодо їх вирішення. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні діалектичного, порівняльно-правового, системно-структурного, формальнологічного методів та методу аналізу судових рішень. Це дало змогу системно дослідити норми українського законодавства, зокрема Закону України “Про Національну поліцію”, та зіставити їх з ключовими положеннями статей 2, 3, 5, 8 та 13 ЄКПЛ та прецедентною практикою ЄСПЛ.
Результати. У процесі дослідження встановлено, що попри загальну відповідність законодавства європейським принципам існують суттєві “точки напруги”. Головною проблемою у сфері превентивних заходів є використання оцінного поняття “достатні підстави”, яке не відповідає критерію “обґрунтованої підозри” ЄСПЛ і створює ризики свавільних втручань у право на приватне життя (стаття 8 ЄКПЛ). Детально проаналізовано специфіку таких заходів, як поверхнева перевірка, проникнення до житла та поліцейське піклування, виявлено їх потенційну невідповідність високим стандартам захисту прав. У сфері заходів примусу виявлено потенційну невідповідність національної практики застосування фізичної сили, спецзасобів та вогнепальної зброї стандартам “абсолютної необхідності” та пропорційності, що є порушенням права на життя (стаття 2 ЄКПЛ) та заборони катувань і нелюдського поводження (стаття 3 ЄКПЛ). Окрему увагу присвячено аналізу ефективності національних засобів правового захисту від неправомірних дій поліції у світлі статті 13 ЄКПЛ.
Зроблено висновок про потребу внесення змін до законодавства для конкретизації підстав застосування поліцейських заходів, розробки деталізованих інструкцій для поліцейських та вдосконалення програм їхньої професійної підготовки з акцентом на вивченні та застосуванні практики ЄСПЛ. Наголошено на важливості посилення інституційної спроможності Державного бюро розслідувань та забезпечення реальної незалежності судового контролю за діяльністю поліції.
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Дата звернення: 22.04.2025).
2. Про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція від 4 листопада 1950 р. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (Дата звернення: 22.04.2025).
3. Фулей Т. І. (2020). Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві: науково-метод. посіб. для суддів (3-тє вид., допов.). ВАІТЕ. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://surl.li/nddqfu (Дата звернення: 22.04.2025).
4. Мартиненко О. А. (2021). Діяльність Державного бюро розслідувань у сфері протидії катуванням: виклики та перспективи. Право і суспільство, (4), 112–118.
5. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/3477-15 (Дата звернення: 22.04.2025).
6. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 р. № 580-VIII. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (Дата звернення: 22.04.2025).
7. Тертишник В. М. (2021). Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України. Алерта.
8. Туляков В. О., Подобний О. О. (2022). Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід: проблеми правового регулювання та практики застосування. Юридичний науковий електронний журнал, (8). С. 43–48.
9. Brogan and Others v. the United Kingdom, No. 11209/84, ECHR (1988, November 29).
10. Bouyid v. Belgium, No. 23380/09, ECHR (2015, September 28).
11. Chappell v. the United Kingdom, No. 10461/83, ECHR (1989, March 30).
12. Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, No. 12244/86, ECHR (1990, August 30).
13. Giuliani and Gaggio v. Italy, No. 23458/02, ECHR (2011, March 24).
14. Gillan and Quinton v. the United Kingdom, No. 4158/05, ECHR (2010, January 12).
15. Ireland v. the United Kingdom, No. 5310/71, ECHR (1978, January 18).
16. Kaverzin v. Ukraine, No. 23893/03, ECHR (2012, May 15).
17. Kudła v. Poland, No. 30210/96, ECHR (2000, October 26).
18. McCann and Others v. the United Kingdom, No. 18984/91, ECHR (1995, September 27).
19. Makaratzis v. Greece, No. 50385/99, ECHR (2004, December 20).
20. S. and Marper v. the United Kingdom, No. 30562/04, ECHR (2008, December 4).
21. Winterwerp v. the Netherlands, No. 6301/73, ECHR (1979, October 24).
22. Z and Others v. the United Kingdom, No. 29392/95, ECHR (2001, May 10)