У статті проаналізовано наукові концепції щодо правової природи зловживання правом та зловживання процесуальним правом.
Зазначено, що дискусійна думка щодо застосування терміна “зловживання правом” триває ще з часів римського права, основою якого був принцип захисту доброчесної поведінки.
Представлена стаття аналізує можливості реалізації права на свободу думки, совісті та релігії в Україні під час воєнного стану. Акцентується, що хоча українська держава є світською, з конституційно закріпленим відокремленням церкви, це не нівелює її зобов’язань щодо забезпечення цього права. Навпаки, світськість держави передбачає комплекс юридичних та організаційних заходів для гарантування кожному права на свободу світогляду.
Статтю присвячено комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування превентивних і примусових поліцейських заходів в Україні крізь призму стандартів, вироблених Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів гармонізації національного законодавства та правозастосовної практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та формулювання пропозицій щодо їх вирішення.
Стаття присвячена дослідженню взаємозв’язку між екологічними умовами та станом здоров’я населення, акцентуючи увагу на правових аспектах захисту екологічних прав. У статті розглянуто роль держави у забезпеченні належного екологічного середовища та дотриманні екологічних стандартів, що є невід’ємною складовою частиною права на здоров’я. З’ясовано ключові юридичні механізми захисту екологічних прав та їх застосування у європейській правовій системі.
Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи права людини на справедливий судовий розгляд, дослідженню механізмів його нормативно-правового забезпечення та ефективності реалізації крізь призму судової практики Європейського суду з прав людини. Особлива увага надається системному тлумаченню зазначеного права в контексті міжнародних стандартів правозахисної діяльності та його кореляції з національними правопорядками держав – учасниць Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Анотація. В статті досліджуються проблемні питання, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальних справах та досвід зарубіжних країн у цій сфері. Аналізується практика Європейського Суду з прав людини щодо тримання під вартою та його рішення в контексті правових норм та стандартів, пов’язаних з правами людини.
У статті здійснено аналіз місця та ролі міжнародних інституцій у процесі правосуддя пе- рехідного періоду. Визначено, що концепція правосуддя перехідного періоду є системою механізмів та інструментів, що запроваджуються у певній країні, яка перебуває в стані переходу від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду або від тоталітарного до демократичного режиму.
У статті зроблена спроба перейти від суто теоретичних досліджень ролі судової практики в Україні до більш практичних аспектів цього питання. Констатується, що з врахуванням положень процесуальних кодексів, правові висновки Верховного Суду неминуче перебуватимуть в центрі уваги науковців (доводиться констатувати, що юристи-практики почали досліджувати цю сферу значно раніше і активніше за науковців).
У сучасному глобалізованому світі громадянство – це один із найважливіших та найфундаментальніших правових інститутів, які визначають правовий статус особи, а також дихотомію взаємовідносин між особою та державою. Розмірковуючи під правовим кутом зору, вважаємо, що право кожної особи на громадянство, яке є особистим невід’ємним, немайновим та невідчужуваним правом.
Проаналізовано правові позиції Європейського суду з прав людини, сформованих у процесі розгляду справ, що стосувалися порушення прав людини через дискримінацію за мовною ознакою (дискримінація на ґрунті мови) під час реалізації права на освіту. На основі проаналізованих правових позиції можна пояснити необґрунтованість вимог деяких представників меншин здійснювати навчальний процес винятково мовою національної меншини, ігноруючи навчальний процес державною мовою.