верховенство права

Стаття присвячена аналізу судової реформи в Хорватії та можливості застосування її досвіду для України у контексті забезпечення незалежності судової влади, підвищення ефективності судочинства та боротьби з корупцією. Досліджено основні етапи реформування судової системи Хорватії, зокрема впровадження прозорих процедур добору суддів, створення антикорупційної інфраструктури та адаптацію судових процесів до європейських стандартів.

Стаття висвітлює проблему забезпечення ефективного функціонування системи кримінальної юстиції в Україні, особливо в контексті сучасних викликів, таких як воєнний стан та суспільні трансформації. Актуальним є дослідження реалізації завдань кримінального провадження як дієвого засобу протидії кримінально-протиправним зловживанням щодо окремих його учасників.

Статтю присвячено комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування превентивних і примусових поліцейських заходів в Україні крізь призму стандартів, вироблених Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів гармонізації національного законодавства та правозастосовної практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та формулювання пропозицій щодо їх вирішення.

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до норма­тивного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема.

Принцип верховенства права є фундаментальним принципом конституційного права, який забезпечує стабільність і справедливість у правовій системі. Ця стаття досліджує істо­рич­ний розвиток верховенства права, починаючи від його джерел у класичних правових системах до сучасних інтерпретацій та реалізацій. Особлива увага надається аналізу ключо­вих аспектів вер­ховенства права, таких як його значення для захисту прав і свобод людини та ролі кон­ституцій у його забезпеченні.

Стаття присвячена дослідженню проблем доступності адміністра­тивного судо­чинства через призму подолання проблем дискримінації. Принцип доступності суду є основним у забезпеченні права на справедливість в сучасній суспільно-правовій реальності, його передбачено численними міжнародними та національними нормами конституційного та галузевого рівнів, тому зміна окремих гарантій судочинства спри­чиняє загрози для доступності судового процесу. 

Анотація.  Відповідно до міжнародно-правових стандартів в Україні незалежність судді гарантується Конституцією (частина перша статті 126). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частина друга статті 126 Конституції України). Також у частині першій статті 129 Основного Закону України вказано, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У статті проаналізовано принципи правосуддя як основу функціонування судової системи. Зазначено, що упродовж останніх років збільшився науковий інтерес до гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а також теоретичних основ і принципів (засад) здійснення правосуддя. Підкреслено, що конституційна модель державної влади, яка здійснюється на основі поділу самостійних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зумовила нові стимули розвитку українського суду в загальній системі органів державної влади.

У статті розглядається поняття та характеристика державного примусу в контексті принципу правової держави, верховенства права та законності. Правова держава не заперечує та не може заперечувати реалізацію примусового впливу, але не визнає примусу, який не засновано на праві. Зазначається, що у правовій науці відсутній загальновизнаний підхід до інтерпретації державного примусу. Державний примус по- різному визначається дослідниками.

В загальному демократію слід розуміти як політичну форму правління в державі, що здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано за допомогою обраних представники (представницька демократія). Аналіз іноземної літератури дав можливість узагальнити ознаки демократії. Проте вказано, що вони мають виключно формальний характер. Саме якість цих інститутів відображає реальність демократі.