Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до нормативного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема.
Принцип верховенства права є фундаментальним принципом конституційного права, який забезпечує стабільність і справедливість у правовій системі. Ця стаття досліджує історичний розвиток верховенства права, починаючи від його джерел у класичних правових системах до сучасних інтерпретацій та реалізацій. Особлива увага надається аналізу ключових аспектів верховенства права, таких як його значення для захисту прав і свобод людини та ролі конституцій у його забезпеченні.
Стаття присвячена дослідженню проблем доступності адміністративного судочинства через призму подолання проблем дискримінації. Принцип доступності суду є основним у забезпеченні права на справедливість в сучасній суспільно-правовій реальності, його передбачено численними міжнародними та національними нормами конституційного та галузевого рівнів, тому зміна окремих гарантій судочинства спричиняє загрози для доступності судового процесу.
Анотація. Відповідно до міжнародно-правових стандартів в Україні незалежність судді гарантується Конституцією (частина перша статті 126). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частина друга статті 126 Конституції України). Також у частині першій статті 129 Основного Закону України вказано, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У статті проаналізовано принципи правосуддя як основу функціонування судової системи. Зазначено, що упродовж останніх років збільшився науковий інтерес до гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а також теоретичних основ і принципів (засад) здійснення правосуддя. Підкреслено, що конституційна модель державної влади, яка здійснюється на основі поділу самостійних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зумовила нові стимули розвитку українського суду в загальній системі органів державної влади.
У статті розглядається поняття та характеристика державного примусу в контексті принципу правової держави, верховенства права та законності. Правова держава не заперечує та не може заперечувати реалізацію примусового впливу, але не визнає примусу, який не засновано на праві. Зазначається, що у правовій науці відсутній загальновизнаний підхід до інтерпретації державного примусу. Державний примус по- різному визначається дослідниками.
В загальному демократію слід розуміти як політичну форму правління в державі, що здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано за допомогою обраних представники (представницька демократія). Аналіз іноземної літератури дав можливість узагальнити ознаки демократії. Проте вказано, що вони мають виключно формальний характер. Саме якість цих інститутів відображає реальність демократі.
Розглянуто проблему реалізації засади верховенства права в системі засад
кримінального провадження. На основі аналізу кримінального процесуального
законодавства України та наукових джерел досліджено питання універсальності
верховенства права в системі засад кримінального провадження через поширення дії
зазначеної засади на інститути кримінального провадження. Зроблено висновок про те, що
в засаді верховенства права проявляється вимога процесуальної неупередженості, яка
формально зв’язана раціональними й розумними обмеженнями, встановленими законом.
Проаналізовано рішення з посиланням на принцип правової визначеності Конс-титуційного Суду України та конституційних судів деяких сусідніх держав. На підставіцього аналізу визначено, як розкривають зміст цього принципу суди конституційноїюрисдикції, встановлено його зв’язок із принципом верховенства права. На думку автора,незважаючи на відсутність нормативного закріплення принципу правової визначеності уКонституції України, у практиці він застосовується як принцип права і розкривається зурахуванням традиційного європейського підходу до розкриття цього поняття.
За методологією системного аналізу розглянуто інститут державного примусу з позиції принципів правової держави, верховенства права та верховенства прав людини. Проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у контексті удосконалення нормативно-правового регулювання застосування державного примусу в Україні, роль суду у процесі застосування державного примусу, проблеми адаптації нормативноправової бази до вимог Європейського Союзу.