права людини

У статті наведено філософсько-правовий аналіз проблеми реалізації прав і свобод людини в умовах сучасного правового порядку. Вихідним пунктом дослідження є положення про те, що права людини – це не лише правові конструкти, а насамперед морально-антропологічні категорії, які повинні мати реальне втілення в юридичній практиці. Ключем до розуміння реалізації прав і свобод є не лише їх формальне закріплення в правових актах, а й забезпечення інституційних, соціальних та культурних умов для їх практичної реалізації.

Представлена стаття аналізує можливості реалізації права на свободу думки, совісті та релігії в Україні під час воєнного стану. Акцентується, що хоча українська держава є світською, з конституційно закріпленим відокремленням церкви, це не нівелює її зобов’язань щодо забезпечення цього права. Навпаки, світськість держави передбачає комплекс юридичних та організаційних заходів для гарантування кожному права на свободу світогляду.

З’ясовано, що перехідне правосуддя в Україні є комплексом заходів і способів, за допомогою яких відновлюється соціальна справедливість, гарантується відновлення порушених прав людини і громадянина та забезпечується дотримання основних прав людини. Перехідне правосуддя в Україні під час воєнних дій спрямоване на відновлення порушених прав громадян через воєнні дії і збройну агресію росії проти України. Це стосується відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зокрема тим особам, що визнані внутрішньо переселеними, а також тим, що перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Статтю присвячено комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування превентивних і примусових поліцейських заходів в Україні крізь призму стандартів, вироблених Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів гармонізації національного законодавства та правозастосовної практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та формулювання пропозицій щодо їх вирішення.

У статті здійснено аналіз сутності методологічного дослідження сучасних правових явищ у глобалізованому суспільстві. Метою статті є проведення комплексного аналізу методології правової глобалістики через спрямування на виокремлення спеціальноюридичних методів дослідження, що становлять основну матрицю аналізу стану та тенденції розвитку.

Доводиться, що методологія дослідження глобалізаційних явищ має вагомий вплив на сучасну правову науку, оскільки встановлює основу для належного аналізу трансформації юридичних явищ, процесів та системи права й правової політики.

Анотація. Збройні конфлікти залишаються одним із найбільших викликів для міжнародної спільноти, ставлячи під загрозу фундаментальні міжнародні цінності та задекларовані гарантії. Стаття присвячена аналізу сучасних викликів та можливостей реалізації норм міжнародного права у сфері  захисту прав людини під час збройних конфліктів, зокрема в контексті війни в Україні.

В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією ро­сійської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює без­пре­цедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проана­лізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті.

Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи права людини на справедливий судовий розгляд, дослідженню механізмів його нормативно-правового забезпечення та ефективності реалізації крізь призму судової практики Європейського суду з прав людини. Особлива увага надається системному тлумаченню зазначеного права в контексті міжнародних стандартів пра­возахисної діяльності та його кореляції з національними правопорядками держав – учасниць Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цій статті проаналізовано проблеми обмеження прав людини у сфері гро­мадського здоров’я в контексті правових позицій Верховного Суду.

У сучасному світі, де технології розвиваються з неймовірною швидкістю, автома­тизовані системи збору інформації стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони впли­вають на різні аспекти суспільства, з-поміж них і суб’єктивні права людини. Цей вплив можна розглядати з кількох перспектив. Насамперед це вагомі переваги автомати­зованих систем. Такі системи збору інформації значно підвищують ефективність і точність у бага­тьох сферах. Вони дають змогу швидко обробляти великі обсяги даних, що сприяє прий­няттю обґрунтованих рішень.