Метою статті є комплексний аналіз інституційних та процедурних аспектів адмініст- ративно-правового захисту прав і свобод людини в Україні крізь призму європейських стандартів у період дії воєнного стану, а також визначення ключових проблем і напрямів удоско- налення відповідних механізмів правозахисної діяльності.
Права людини є одним із найважливіших здобутків суспільного розвитку, що розглядаються не лише як юридичні конструкції, а й як природне явище. Вони виникають із самої сутності людського існування та відображають невід’ємну цінність кожної особи незалежно від соціального статусу, національності чи переконань.
Актуальним є дослідження проблемних аспектів реалізації конституційного права на свободу та особисту недоторканність в умовах воєнного стану. Стаття висвітлює проблему правового регулювання та практики застосування такого заходу примусу, як затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду.
1. Гнатовський М. М. Міжнародне гуманітарне право. Посібник для журналістів. Одеса: Фенікс, 2015. 92 с.
2. The Program for Humanitarian Policy and Conflict Research at Harvard University, "Brief Primer on IHL," Accessed at IHL.ihlresearch.or Archived 2010-04-19 at the Wayback Machine 2009 URL:https://web.archive.org/web/20100419104833/http://ihl.ihlresearch.org/in... (Дата звернення: 02.07.2025)
У період активної інтеграції та відкритості кордонів злочинність набуває транснаціональних рис, що унеможливлює її ефективне переслідування лише в межах юрисдикції однієї держави. В умовах такого розвитку подій міжнародне правове співробітництво постає як необхідна передумова гарантування безпеки, правопорядку та стабільності у світі. Саме тому актуальність дослідження механізмів взаємодії між державами є беззаперечною.
У статті досліджуються правові виклики, пов’язані з розвитком метавсесвіту як нового цифрового середовища, яке кардинально змінює способи взаємодії людини з інформацією, простором і правом. В умовах становлення цифрового простору, який нині характеризується іммерсивністю та інтерактивністю, виникає нагальна потреба у переосмисленні традиційних доктрин права, нових регуляторних підходів.
Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у
міждержавних справах, що стосуються міжнародного збройного конфлікту між Україною та Ро-
сійською Федерацією, а саме у справах “Україна проти Росії (щодо Криму)” (заяви №№ 20958/14,
38334/18) та “Україна та Нідерланди проти Росії” (заяви №№ 43800/14, 8019/16, 28525/20, 11055/22).
Метою дослідження є виявлення особливостей підходу ЄСПЛ до юрисдикції держави у контексті
збройної окупації, правової оцінки системних порушень прав людини та встановлення міжнародно-
Анотація. Стаття висвітлює проблему трансформації інституту запобіжних заходів у кримі-
нальному провадженні України в умовах воєнного стану. Актуальним є дослідження балансу між
необхідністю ефективної протидії злочинності, зокрема злочинам проти основ національної безпеки, та
обов’язком держави гарантувати фундаментальні права людини, передусім право на свободу та
особисту недоторканність, яке, згідно з Конституцією України, не підлягає обмеженню навіть за
екстраординарних обставин. Аналізується складна система правових норм, що регулюють це питання,
У статті наведено філософсько-правовий аналіз проблеми реалізації прав і свобод людини в умовах сучасного правового порядку. Вихідним пунктом дослідження є положення про те, що права людини – це не лише правові конструкти, а насамперед морально-антропологічні категорії, які повинні мати реальне втілення в юридичній практиці. Ключем до розуміння реалізації прав і свобод є не лише їх формальне закріплення в правових актах, а й забезпечення інституційних, соціальних та культурних умов для їх практичної реалізації.
Представлена стаття аналізує можливості реалізації права на свободу думки, совісті та релігії в Україні під час воєнного стану. Акцентується, що хоча українська держава є світською, з конституційно закріпленим відокремленням церкви, це не нівелює її зобов’язань щодо забезпечення цього права. Навпаки, світськість держави передбачає комплекс юридичних та організаційних заходів для гарантування кожному права на свободу світогляду.