ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЕВ’ЯНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Становлення та популяризація дерева в архітектурі продиктовано не стільки модними тенденціями, проблемами екології, дешевизною транспортування, монтажу та швидкістю у зведені, скільки можливістю комплексного використання деревини. 

Лісозаготівельна промисловість, яка є первинним етапом у створенні деревного матеріалу, задовольняє близько третини потреб економіки держави. Україна є одним з лідерів експорту паливної деревини у світі, проте, на жаль, це говорить про продаж високоякісної деревини незаконним шляхом у величезних обсягах. Деревообробна ж промисловість, оскільки високоякісна сировина експортується, вимушена працювати з деревними матеріалами нижчого класу, або ж імпортувати заготівельні матеріали, тому можливості лісової індустрії України та її економічний потенціал розкритий не повністю. 

Оскільки деревина це природний матеріал, їй властива анізотропія, ушкодження шкідниками, природні вади, чутливість до температурно-вологісного режиму, що може створювати деякі труднощі при її подальшій заготівлі та використанні, це спричинило розподіл деревини на класи якості та розвиток клеєної продукції та композитів – CLT, SIP, MHM, LVL, що дозволяє використовувати низькоякісні матеріали та суттєво полегшило транспортування, монтаж та догляд за виробами. Відходи від лісозаготівельних та деревообробних промисловостей використовуються у целюлозно-паперовій, лісохімічній, меблевій, будівельній, швейній та медичній індустрії, а також у сільському господарстві та енергетиці. Виникнення широкої різноманітності деревних будівельних матеріалів як ДСП, ДВП, МДФ, арболіт зумовлено саме можливістю використання залишків від обробки деревини на попередніх етапах. Завдяки хімічному переробленню з деревини отримують білок, цукор, целюлозу, кормові дріжджі, картон, етиловий спирт, тканини, папір, масла, екстракти та ін.