РЕКОНСТРУКЦІЯ СЕРІЙНИХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ 1960–1980-Х РОКІВ У ЄВРОПІ

Забудова 1960–80-х років становить значну частину житлового фонду як України, так і інших європейських країн. Однак більшість будинків цього часу не відповідають вимогам енергоефективності, сучасним містобудівним та санітарно-гігієнічним нормам. Крім того, їх зовнішній вигляд та архітектурно-планувальна структура не відповідають сучасним потребам мешканців. У контексті європейської політики декарбонізації та досягнення кліматичної нейтральності, модернізація житлового фонду визначається не лише як технічна необхідність, але й як стратегічний напрямок міського розвитку.

Мета статті полягає у визначенні підходів та заходів реконструкції житлової забудови на основі успішних прикладів реконструкції багатоквартирних будинків 1960–80-х років у країнах Європи, які в подальшому можуть бути застосовані в Україні.

У статті проаналізовано досвід реконструкції та модернізації багатоквартирної забудови 1960–1980-х років у Німеччині, Польщі, Литві, Естонії, Франції. Розглянуто програми (“50 % weniger CO₂”, “Урбаністичне переосмислення в Західній Німеччині”, SmartEnCity, JESSICA), які впроваджувалися в різних європейських країнах із метою підвищення енергоефективності, загального рівня комфорту, екологічності та покращення естетичних характеристик будинків цього періоду, а також задля збереження соціальної структури мешканців. Визначено способи залучення мешканців до процесу відновлення житла, що підвищує рівень їх задоволення результатами та формує довіру до програм і державних інституцій. Крім того, у статті розглянуто архітектурно-планувальні заходи (добудова балконів, терас, зимових садів, збільшення площі житлових та підсобних приміщень, а також кількості приміщень у квартирах шляхом добудови, розбудова вхідних груп будинку), які забезпечують не тільки функціональне оновлення, але й формування сучасного зовнішнього вигляду типової житлової забудови.