Розглянуто збірку історичних відомостей та властивості розпланування середмістя Старокостянтинова. Виявлено три етапи розпланування середмістя Старокостянтинова, проаналізовано і реконструйовано планування та фасадний вистрій ратуші. Перший етап (початок XVI ст. – 1561 р.) пов’язаний із розбудовою села Колищинці. Городище Колищинець було невеликим, складалося із замку та підгородка, розташовувалося на мисі між річками Ікопоть та Случ, а за діяльності князя Костянтина Острозького інтегрувалося до складу замкового комплексу. Другий етап (1561–1605 рр.) узгоджується із часом, коли землями володів воєвода київський та маршалок землі Волинської князь Костянтин Костянтинович Острозький. У цей період формуються замковий комплекс та східна частина середмістя із площею Ринок. Початок третього етапу (1605 р. – кінець XVIII ст.)
пов’язаний із правлінням князя Януша Острозького, коли середмістя розширили на захід від старої частини. До кінця XVIII ст. середмістя поступово заповнилося щільною забудовою. У ХІХ ст. міські фортифікації були ліквідовано і середмістя почало втрачати економічне та культурне значення.
Першу відому згадку про ратушу в Старокостянтинові знайдено в інвентарі подільських маєтків князя Януша Острозького, як про муровану по-італійськи ратушу, накриту дахами. Беручи до уваги перелік приміщень та абриси споруди на картах другої половини XVIII ст., можна вказати на такі просторові особливості – ратуша була двоповерхова з пивницями. Фасадні стіни оздоблювали рустовані пілястри, як у замку, а вікна – профільовані обрамлення. Увінчував будівлю, імовірно, аттик, оскільки ця архітектурна форма була знаковою для культурного домену Острозьких. Вірогідно, ратушу в Старокостянтинові збудовано за проєктом архітектора Джакомо Мадляна, якому Януш Острозький постійно давав замовлення.
Broński K., Purchla J., Zuziak Z. (1997). Miasto historyczne: potencjał dziedzictwa. Krakow. https://doi.org/10.23939/sa2019.1s.068
Бевз М. (2019). Архітектурно-розпланувальні принципи ренесансного “ідеального міста”, реалізовані при закладенні та розбудові Жовкви наприкінці XVI та у XVII столітті. Архітектура. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Львів, Вип. 1(1). С. 68–96.
Ричков П. (2018). Просторовий розвиток Ковеля до середини ХХ ст. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії. Вип. 65. Ковель. С. 261–269.
Вечерський В. (2003). Спадщина містобудування України. Київ. 558 с.
Bevz M. (2021). Town of Dobromyl and its castles: an attempt of reconstruction the planning structure fo the 17th century. Сучасні проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій. Львів, № 15. С. 96–108. https://doi.org/10.23939/fortifications2021.15.096
Литвинчук І. (2021). Історико-містобудівні дослідження оборонних комплексів м. Вінниці русько-литовської доби (XIV–XVI ст.). Сучасні проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій. Львів. Вип. 14. С. 74–89. https://doi.org/10.23939/fortifications2020.14.074
Федунків З. (2023). Стратинські міські укріплення: датування спорудження, ефективність, розпланувальні та об’ємно-просторові характеристики. Сучасні проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій. Львів. Вип. 18. С. 108–127. https://doi.org/10.23939/fortifications2023.18.108
Бевз М. (2002). Студії архітектурно-містобудівельного розвитку міста Белза 11–20 ст. Вісник Інституту “Укрзахідпроектреставрація”. Львів. Ч. 12. С. 30–68.
Pieńkowska H. (1961). Rynek w Tarnowie: prace remontowo-konserwatorskie w 1960 roku. Ochrona Zabytków. Warszawa, 14/1-2, S. 93–117.
Leniek J. (1911). Dzieje miasta Tarnowa. Tarnów. 303 s.
Пероговский В. (1881). Отрывок из истории города Старокостянтинова. ВЕВ. № 3. С.63–65.
Крощенко Л. (2002). Старий Костянтинів – нове Волинське місто XVI століття. Архітектурна спадщина України. НДТІАМ, № 5. С. 132–153.
Атаманенко В., Рибачок І. (2009). Опис володінь князя Януша Острозького у південно-східній Волині 1615 року. Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”. С. 17–36.
БАНУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Інвентар подільських маєтків кн. Януша Острозького 1615 року. Ф. 91; Од. зб. 39. С. 17–18.
Ричков П. (2015). Ренесансні аттики у формуванні архітектурної ідентичності культурного домену Острозьких. Острозька давнина. Острог. Вип. 4. С. 110–148.
Łoziński W. (1898). Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku : architektura i rzeźba. Lwow. S. 82.