МІГРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: АНАЛІТИЧНІ ТА СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ПРО МІГРАЦІЮ В УКРАЇНІ

Необхідність вироблення спільних управлінських рішень, націлених на керованість, передбачуваність та корисність міграційних процесів вимагає пізнання нового наукового напряму – міграційного менеджменту. Ефективний міграційний менеджмент призваний забезпечувати створення міцного фундаменту для стабілізації турбулентності сучасного світу.  Це досягається завдяки використанню потенціалу міграції для розвитку,  запобіганню її ризикам, зменшенню її негативних наслідків. Тому авторами актуалізується необхідність визначення міграційного менеджменту та  основних етапів національної міграції населення в Україні.

Управління міграцією може мати позитивне значення і для країн походження, і для країн призначення, і для самих мігрантів. У структурі цієї концепції виокремлено три складові: суб’єкти, практики та дискурси. Міграційний менеджмент розглядається як ринкова система вирішення проблем, пов’язаних з міграцією населення, де держави можуть купити певне рішення. Тобто йдеться про отримання урядами держав рекомендацій та сценаріїв міграційної політики від міжнародних організацій на основі досліджень, проведених у цих державах.

Науковий і суспільний дискурс в Україні тяжіє до проблем еміграції, оскільки відтік людського капіталу за кордон набравши значних обсягів, створює відчутний вплив на економічні, соціальні, демографічні і політичні процеси в країні. Дослідження становища іммігрантів  в Україні зазвичай реалізуються під патронатом міжнародних інституцій за участю громадських організацій.

Проблема оцінити параметри процесу імміграції зумовлена браком офіційної статистичної інформації. Статистику цього процесу ведуть різні інституції. Співпраця та координація дій міністерств і відомств в галузі імміграційної статистики є низькою.

Імміграційна політика України перебуває у стані формування, а її нормативно-правова база перманентно вдосконалюється. Проблема оцінювання кількості іммігрантів для України є типовою, як і для низки інших держав. Це зумовлено не тільки поширенням нелегальних потоків мігрантів та (чи) незаконним перебуванням окремих осіб після закінчення терміну дії візи, але й відмінністю правових форм перебування (постійне проживання, тимчасове проживання, перебування іноземців, які користуються міжнародним захистом та навчаються).

Рівень імміграції в Україні залишається невисоким. Іноземці  нерідко розглядають Україну не як бажане місце проживання, а як транзитну територію, зручний коридор для реалізації на шляху до омріяної цілі – проживання в Європі. Через територію України проходить один з п’яти основних маршрутів нелегальної міграції до держав Західної Європи – Центральноєвропейський, який пролягає через Російську Федерацію, Україну, Польщу, Словаччину. Водночас транзитні міграційні потоки через Україну не мають істотного впливу на міграційну ситуацію в ЄС.

Визначені числові характеристики, динамічні моделі  та етапи міграційних змін населення віддзеркалюють окремі аспекти міграційного менеджменту в Україні.